\Уперше опубліковано: 02.12.2018
Авторка перекладу: Світлана
Часто трапляється так, що дві події, мало чим пов’язані між собою, наштовхують на висновки, які ніколи не спадуть на думку, якщо спостерігати події окремо. Ті два інциденти, які ми наведемо нижче, пов’язує лише одне – море.
8 листопада поточного року у водах фіорду Хельтефьорден у Норвегії зазнав аварії й затонув фрегат королівського ВМФ «Хельге Інгстад». Розслідування інциденту велося за двома напрямами. Перше – причина аварії, а друге – причина затоплення бойового корабля, який за визначенням повинен бути стійким до будь-яких механічних пошкоджень і мати можливість залишатися на плаву в найкритичніших ситуаціях, навіть отримуючи пробоїни під час бою. Це особливо важливо для високих широт і холодного моря, де людина, яка потрапила у воду, має набагато менше шансів вижити, ніж у теплих морях.
Аварія сталася через зіткнення фрегата з танкером Sola TS, який ішов під мальтійським прапором від терміналу порту Стуре. На містку фрегата щойно змінилася вахта, і за ідеєю, зміна була відпочилою і готовою до виконання своїх штатних функцій. Все сталося в темний час доби, і фрегат ішов зі швидкістю 17 вузлів, орієнтуючись по приладах. Комісія вважає, що рух із такою швидкістю вночі поблизу порту зі жвавим судноплавством був необачним. До того ж на «Інгстаді» було відключено передачу ідентифікаційних даних через транспондер. Sola TS щойно відчалив від терміналу і потихеньку набирав швидкість, і в момент, який передував зіткненню, набрав швидкість не більше семи вузлів.
Що характерно, на «Інгстаді» танкер прийняли як нерухомий об’єкт і не звертали на нього уваги. Візуально танкер також не виявлявся, бо його навігаційні вогні злилися з вогнями порту та інших суден. Наскільки можна зрозуміти, на Sola TS зрозуміли, що зіткнулися з фрегатом НАТО, лише після того, як на ньому увімкнули транспондер. А на фрегаті запідозрили недобре, коли спрацювала система оповіщення про небезпеку зіткнення, але за їхньої швидкості вже не вистачило часу виконати маневр ухилення, а танкер не зміг би зманеврувати, навіть якби з нього й помітили щось не те.
Словом, місток фрегата спрацював вкрай невдало, і, як зазначає комісія, аварія стала можливою не через якусь конкретну помилку, а за сукупністю помилок і неправильних рішень. Як тут не згадати ще одне зіткнення, тільки вже американського есмінця John S. McCain з танкером Alnic MC у районі Сінгапуру. Причому тоді десять американських моряків загинуло.
Але сталося те, що сталося. У перших повідомленнях з місця подій ішлося про те, що навігаційне обладнання фрегата було скомпрометовано хибними даними GPS, але потім ця інформація не згадувалася. Справді, це сталося наприкінці найбільших навчань НАТО в цьому районі і навчань ВМФ рф, які тривали. Розвиток теми глушіння або видачі хибних свідчень системи геопозиціонування прямо привів би до того, що росіяни засобами РЕБ втрутилися в роботу бортового обладнання фрегата НАТО і вивели його з ладу. Якби це підтвердилося, то всій тій масі військ не слід було розходитися, бо це був би класичний «казус беллі». Але саме цей аспект потім не коментувався, а буквально днями приблизно в цьому самому районі, у водах Фінляндії виявлено масові пошкодження морських комунікаційних кабелів, які призвели до тимчасової втрати мобільного та іншого зв’язку. Хто і де пошкодив кабелі, зараз з’ясовують. У будь-якому разі зараз розглядається головна версія – помилки екіпажу.
Однак виникло й друге запитання – про те, чому фрегат так швидко затонув, хоча пошкодження були не фатальними. Військові, і не лише військові кораблі, обладнуються водонепроникними перегородками, які відсікають воду від пошкоджених частин корабля, і він повинен залишатися на плаву.
Як з’ясовано, забортна вода почала поширюватися вздовж провідного валу і таким чином досягла машинного відділення, а потім рушила далі, не зупинена водонепроникними перегородками та іншим відсічним обладнанням, яке мало запобігти затопленню інших відсіків. Коли стало очевидно, що запропоновані заходи щодо боротьби за живучість не дають результатів, екіпаж евакуювали, а фрегат – затонув біля берега.
Саме другий комплекс запитань виявився набагато тривожнішим, ніж помилки екіпажу, які здійснювалися іншими екіпажами військових кораблів до норвежців і відбуватимуться після них. Корабель не повинен був затонути за таких обставин просто тому, що його конструкція не повинна була припускати такого розвитку подій.
(Далі буде)