Режим «без новин» (Частина 2)

Звідси можна зробити кілька висновків. За такої тактики застосування дронів саме в міській забудові ворог змушений формувати «коридори» так, щоб не зачепитися за будинки і не вискочити на позиції ППО. Це справедливо навіть у тому випадку, якщо конкретний дрон летить під керуванням оператора, тобто у режимі ФПВ. Насправді таких маршрутів не дуже багато, і цю особливість можна використовувати декількома способами – наприклад, перекривати такі проміжки тросами та сітками, що звисають з них. Можна виставити вогневу групу навіть не з зенітним кулеметом, а з чимось більш легким, просто в режимі засідки. Така мала висота польоту робить апарат вразливим для більшого кола стрілецької зброї. Крім того, на такій висоті ефективність вогню буде набагато вищою.

Але зрозуміло, що все це вже – екстрим, і бажано уражати ці цілі ще до того, як вони зайдуть у міську забудову. А на відкритій місцевості вони пересуваються на зовсім малій висоті настільки, що вже є низка відео з тим, як «Шахед» чи «Герань» просто чіпляються за дроти ЛЕП і падають. Це те, про що було сказано вище. Апарат, який низько летить, складніше виявити засобами РЛС, але водночас він стикається з іншими проблемами, яких немає в принципі на висотах 100–200 метрів.

Очевидно, що перевага наднизького польоту – «мертва зона» для РЛС просто тому, що конкретний локатор не може засікти ціль за перешкодами – будинками, деревами та іншим. Але такий ефект обходять за рахунок високих щогл, на яких встановлено локатори, що, з одного боку – усуває перешкоди, які закривають ціль, а з іншого – різко знижує мобільність конкретного локатора. Тобто якщо на нього піде хвиля дронів, яка виявиться більшою, ніж її може відобразити придане озброєння, то локатор буде втрачено.

Але якщо локатор підняти ще вище і для цього використовувати якийсь тип аеростата, то площа охоплення збільшиться багаторазово, а перевагу наднизького польоту буде повністю втрачено, бо спостереження буде вестися з такої проєкції, з якої дрони будуть помітні ще краще, тому що ворог уже зараз намагається виводити вихлопні гази апарата вгору, щоб зменшити теплову сигнатуру. І якщо на такому аеростаті буде ще й комплекс спостереження в інфрачервоному діапазоні, то це буде взагалі казка. Це при тому, що на цьому апараті не буде власних засобів ураження.

Отже, ворог використовує єдину доступну йому перевагу – мінімальну висоту польоту, і об’єктивно він уже досяг своєї межі. Нижче – нікуди. Завжди, коли хтось упирається в об’єктивну межу своїх можливостей, як це трапилося у ворога з дронами, можна і потрібно застосовувати протиотруту так, щоб його єдина перевага стала його вироком. Зрозуміло, що висловлені вище пропозиції – дилетантські, і, напевно, можна сказати про те, що ці питання може вирішувати авіація, але це справедливо за межами населених пунктів, а посеред міста авіацію не застосуєш із тих самих причин, які викладено вище. Навіть черга з бортових гармат, що вразила дрон, але й розвалила половину будинку, – не варіант.

Плюс до того, авіація – дороге «задоволення», а відповідь на нововведення ворога має виходити з принципу «дешево і сердито». Це стосується тих самих тросів із сітками, вогневих груп у засідці, і, напевно, є якась протиотрута для швидкого виявлення трекерів, які розставляє ворожа агентура, і, власне, самої агентури. Зрозуміло, що це перебір, але ті особи, які розставляють трекери всередині наших населених пунктів, стають співучасниками масових вбивств мирного населення військовими засобами і, по суті, стають комбатантами ворожої армії. А що б ми зробили з ворожими військовими у Києві? Тож якщо таких діячів упіймали на гарячому, то реакція має бути відповідною.

Ну, а ми виходимо з режиму «без новин».