Звідси можна зробити кілька висновків. За такої тактики застосування дронів саме в міській забудові ворог змушений формувати «коридори» так, щоб не зачепитися за будинки і не вискочити на позиції ППО. Це справедливо навіть у тому випадку, якщо конкретний дрон летить під керуванням оператора, тобто у режимі ФПВ. Насправді таких маршрутів не дуже багато, і цю особливість можна використовувати декількома способами – наприклад, перекривати такі проміжки тросами та сітками, що звисають з них. Можна виставити вогневу групу навіть не з зенітним кулеметом, а з чимось більш легким, просто в режимі засідки. Така мала висота польоту робить апарат вразливим для більшого кола стрілецької зброї. Крім того, на такій висоті ефективність вогню буде набагато вищою.

Але зрозуміло, що все це вже – екстрим, і бажано уражати ці цілі ще до того, як вони зайдуть у міську забудову. А на відкритій місцевості вони пересуваються на зовсім малій висоті настільки, що вже є низка відео з тим, як «Шахед» чи «Герань» просто чіпляються за дроти ЛЕП і падають. Це те, про що було сказано вище. Апарат, який низько летить, складніше виявити засобами РЛС, але водночас він стикається з іншими проблемами, яких немає в принципі на висотах 100–200 метрів.

Очевидно, що перевага наднизького польоту – «мертва зона» для РЛС просто тому, що конкретний локатор не може засікти ціль за перешкодами – будинками, деревами та іншим. Але такий ефект обходять за рахунок високих щогл, на яких встановлено локатори, що, з одного боку – усуває перешкоди, які закривають ціль, а з іншого – різко знижує мобільність конкретного локатора. Тобто якщо на нього піде хвиля дронів, яка виявиться більшою, ніж її може відобразити придане озброєння, то локатор буде втрачено.

Але якщо локатор підняти ще вище і для цього використовувати якийсь тип аеростата, то площа охоплення збільшиться багаторазово, а перевагу наднизького польоту буде повністю втрачено, бо спостереження буде вестися з такої проєкції, з якої дрони будуть помітні ще краще, тому що ворог уже зараз намагається виводити вихлопні гази апарата вгору, щоб зменшити теплову сигнатуру. І якщо на такому аеростаті буде ще й комплекс спостереження в інфрачервоному діапазоні, то це буде взагалі казка. Це при тому, що на цьому апараті не буде власних засобів ураження.

Отже, ворог використовує єдину доступну йому перевагу – мінімальну висоту польоту, і об’єктивно він уже досяг своєї межі. Нижче – нікуди. Завжди, коли хтось упирається в об’єктивну межу своїх можливостей, як це трапилося у ворога з дронами, можна і потрібно застосовувати протиотруту так, щоб його єдина перевага стала його вироком. Зрозуміло, що висловлені вище пропозиції – дилетантські, і, напевно, можна сказати про те, що ці питання може вирішувати авіація, але це справедливо за межами населених пунктів, а посеред міста авіацію не застосуєш із тих самих причин, які викладено вище. Навіть черга з бортових гармат, що вразила дрон, але й розвалила половину будинку, – не варіант.

Плюс до того, авіація – дороге «задоволення», а відповідь на нововведення ворога має виходити з принципу «дешево і сердито». Це стосується тих самих тросів із сітками, вогневих груп у засідці, і, напевно, є якась протиотрута для швидкого виявлення трекерів, які розставляє ворожа агентура, і, власне, самої агентури. Зрозуміло, що це перебір, але ті особи, які розставляють трекери всередині наших населених пунктів, стають співучасниками масових вбивств мирного населення військовими засобами і, по суті, стають комбатантами ворожої армії. А що б ми зробили з ворожими військовими у Києві? Тож якщо таких діячів упіймали на гарячому, то реакція має бути відповідною.

Ну, а ми виходимо з режиму «без новин».

15 коментар до “Режим «без новин» (Частина 2)”
  1. Усе йде по колу,повертаемось до “Башт ППО” 3 Рейху,тобто на висотах розміщуються комплексні засоби пошуку-фіксаціі цілі,обробка автоматикой іі курсу та видачей команд на відкриття вогню в автоматичному режимі.Німці це зробили навіть проти нічних висотних (до 12 000 м.) цілей а у ВСУ простіша задача. Друга пропозиція-розміщення на дахах висоток кулеметних розрахунків,як це зроблено у П.Кореі (не КНДР).Там встановлені недорогі установки на кшалт ЗУ 23-2 але з якісними ночними опто-єлектронними прицілами. Та трете-це система дальнього оповіщеня про повітряні загрози.Примітивні акустичні детектори на відстані 100-150 км від міста та людина з телефоном можуть доповнювати радари,а воювати на таких постах можна призначати бійців з травмами нижних кінцівок.

  2. Все вірно пише автор, агентура рашки це комбатанти. При виявленні і отриманні від них зразу необхідної інфи, а вони будучі в шоці та після декількох ударів, будуть говорити як кулемети. Після цього ліквідація на місці, з інформаціє в мережі. Опит Британії в 2 СВ. І не треба давати довічне ув’язнення і іх годувати державі все життя. Єдине що, не треба вішати іх на цьому місті на 3 доби, як робили британці. Но то моя думка.

  3. Все просто. Кацап атакував на лівому березі ТЕЦ-4 та ТЕЦ-6. Навколо ТЕЦ-4 е висотні будинки. Теж саме про правий -ТЕЦ-5.
    Тобто помилка навігаціі в дроні, РЕБ чи ППО зробило “подранка” -маемо приліт у верхні поверхи забудов, що по трасі польоту БПЛА. Теж саме з КР які мають похилу траекторію атаки.
    По балістичним ракетам теж маемо прильот в забудову коли Петріот спрацював по ній дотично(не підірвався заряд).

    1. Не варто приписувати кацапським технологіям вигадану досконалість. Кацапи цілком можуть покладатися на принцип “не в ТЕЦ, так хоч у багатоповерхівку”.

  4. Агенти кацапів насамперед це зрадники. Публічна страта таких персонажів на Майдані мала б надзвичайно корисний ефект. Бажаючих обкосити бабла стало б набагато менше. Бо страх чудовий потрапити наряду з сексом та джазом. Але тоді черга може дійти і до нинішньої влади, яка гірша за всіх колаборантів та мілких зрадників.

  5. Суцільний потік новин втомлює і притуплює сприйняття реальності. Тільки з плином часу ми зможемо адекватно оцінити те, що роблять зараз ЗСУ. Якщо візуалізувати вислів *тримають небо*, то уявляється воїн, середнього віку, в добряче поношеному однострої, на обличчі кіптява та втома, напружені м*язи, руки зайняті зброєю, а цей час миршавенька, підла погань у нього по кишенях *шарить*. І допоки ці кацорки не висмикнути і не вставити в одне місце, толку не буде.

  6. > Але якщо локатор підняти ще вище і для цього використовувати якийсь тип аеростата, то площа охоплення збільшиться багаторазово,
     
    Але тоді локаторові доведеться виявляти не дуже швидкі цілі на дуже низькій висоті на тлі землі… Доплеру доведеться напружитися. Крім того, аеростат сам є вельми вразливою ціллю, тож має бути недорогим, і швидкозамінним.

  7. Причина нынешнего плачевного состояния системы ПВО – изначальный подход по принципу – слепить подешевле и попроще. Если на самом первом этапе появления шахедов такой подход ещё хоть как-то можно было оправдать – нужно было хоть что-то для борьбы с новой угрозой, то на 4 год войны пользоваться всё ещё этим принципом – смерти подобно. Мужики с пулемётом на гражданской тачке, частенько только с механическим прицелом – это вообще ни в какие ворота. Но почему-то в верхних эшелонах нашей власти это считается достаточным, даже на ночные прицелы тратиться не хотят, мол пусть волонтёры этим занимаются. У партнёров тоже нет готовых эффективных решений, либо же есть в единичных количествах при потребности – сотнями. Тогда как самое очевидное и эффективное решение – это автоматические пулемётно-пушечные комплексы с радарным наведением и дроны-перехватчики. Что пулемёт, что пушка имеют фундаментальное ограничение – чем дальше цель, тем меньше шанс в неё попасть на основании расчётов траектории. Даже при идеальных условиях ровного полёта в безветрие. Пуля-сняряд с момента вылета из ствола постоянно теряет скорость и уже на расстоянии 3+ км цель успевает пролететь около 10+ секунд до момента встречи с пулей-снарядом. За это время цель может отклониться, ветерок может подуть, температура ствола измениться, в итоге точку встречи просчитать становится невозможно. Плохих решений два – выпускать очень много пуль в надежде, что хоть одна да случайно попадёт, либо использовать бесконтактный взрыватель и достаточно мощный боеприпас осколочного поражения. Первое – огромный расход БК без гарантии поражения, второе – необходим крупный калибр орудия, чтоб вся необходимая электроника и взрывчатка уместились в снаряд, где-то 75мм, и опять же много стрелять в надежде случайного близкого пролёта и подрыва. В обоих случаях готовых решений либо нет, либо они очень дороги и могут производиться в единичных количествах. Нужно проектировать и производить с нуля под конкретную задачу, а не лепить что-то из неподходящего. Без радарного наведения эффективность такого комплекса будет нулевой в снег, дождь, туман, низкую облачность, радар полностью исключает человеческий фактор и “косоглазость” зенитчика никак не будет влиять на конечный результат. Комплекс должен быть не дорогим и массовым, чтоб была возможность понатыкать его на расстоянии 2-3км друг от друга, полностью перекрыв нижнюю воздушную зону. Высотные же шахеды можно доставать крупным калибром с управляемым боеприпасом – есть готовые решения.
    Также необходим целый пласт перехватчиков – как дальних на бензиновых двигателях для перехвата обнаруженных заранее целей, так и электрических ближнего радиуса, для точечного перехвата того, что проскочило через зенитки и летает между высоток. Ключевой момент – автоматизация наведения, максимально близко к принципу выпустил и забыл. Наведение как у ракет с тепловыми головками, контроль оператором только до обнаружения и захвата цели, дальше уже должны работать алгоритмы. Перехват как на встречных курсах, так и на догоняющем. Возможно альтернативный способ наведения в плохих погодных условиях, например на звук.
    Если бы это разрабатывалось изначально, мы уже имели бы полностью решенную проблему шахедов. Но во власти нет тех, кто мог бы хотябы поставить такую задачу, не говоря уж о решить. Для них всё, что не приносит откатов – не существенно. Тем более что-то сложное, с чем волонтёры самостоятельно не справляются.

    1. > У партнёров тоже нет готовых эффективных решений, либо же есть в единичных количествах при потребности – сотнями.
       
      Кількість екземплярів зазвичай залежить від готовності замовника платити.

  8. Дрони між будинками, в межах міста, по маячкам. Вони що балістика і вертикально впали на Київ? Вони летіли довго і нудно, переважно натоптаними маршрутами, і без проблем через пару сотню км долетіли до столиці. Тепер а давайте розмістимо все що може збивати шахіди на будинках, в будинках під будинками і куди вони мають стріляти якщо сектор обстрілу не те що мінімальний а взагалі відсутній при швидкостях сучасних шахедів і результат якщо не пропуск то краще б не збивали. За чотири роки війни найдешевші 3 метри шириною дороги навколо Києва на відстані 10 км і таку ж через 5 км ближче до столиці можна було побудувати. Абсолютно закрита для всіх транспортних засобів крім пікапів з турелями і кулеметами як мінімум. 400 пікапів вартістю 25000 доларів це 10 мільйонів доларів. Безперешкодне маневрування на швидкості біля 100 км/годину перекриє більшість коридорів для шахедів до столиці. В полі, в лісі, але на підступах до Києва а не в самому місті.
    Якщо мало 400 то придбати достатню кількість а це максимум в два рази більше.

  9. Вага локаційного обладнання, істочніків живлення диктує потребу у аеростаті великого розміру. Це у свою чергу підіймає прайс, та термін виходу в бойову готовність, крім того мвг має бути на відстані не меньше 8км від нього. Все це робить ідею не цікавою.

    1. Джерело живлення підіймати, можливо, не обов’язково?.. Можливо, кабель для подавання живлення з землі буде легшим за джерело на борту?..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *