Сага про бабая (Частина 2)

Пригадується, наприкінці совка комуністи згенерували слоган «Економіка повинна бути економною», а тепер це набуло дещо іншого вигляду – «Молитва повинна бути ефективною». Але пацієнт, який озвучив це гасло, мабуть, не розуміє сенсу слів, які він вживає, бо щойно мова заходить про ефективність, то відразу виникає необхідність формалізації її критеріїв. Тобто важливий не тільки і не стільки якийсь кінцевий результат, а й орієнтири, які дозволяють визначати наближення чи віддалення від мети та швидкість цього руху. Саме такі критерії дозволяють оцінити помилки та недоліки способів досягнення мети, а отже – усунути їх та прискорити рух у потрібному напрямі. Це і є ефективність.

А якими є критерії оцінки дієвості молитви? Це що, правильний чи неправильний текст чи тональність виголошення молитов? Тут напрошується просте і навіть класичне питання: «Оголосіть, будь ласка, весь список». Але зрозуміло, що цей список оголошувати нема кому. Ні цей діяч із прутінської АП, ні сам прутін нічого подібного виконати не можуть, бо вони знайшли бабая, який усе це зробив.

А якщо ні, то дрону, який підлітає до резервуару з бензином, можна гучно сказати: «Хвилинку, у нас тут записано сто міцних особливо секретних молитов про те, щоб сюди не прилітало!» І все, дрон уже не летить, а під тягарем важких молитов і мощів, явно приліплених скотчем до резервуарів, натурально падає в розгубленості, припиняючи свою атаку. І жодних тобі ППО чи чогось такого.

Просто суворий піп дійшов до ємності по грязі, аки посуху, розгорнув ікону, прочитав молитву задом наперед, і все! Атаку відбито. Але попи не виправдали, бо докладають недостатніх зусиль у моліннях. У результаті в розгубленість впадають не дрони, а самі лапті, і тому там пишуть ось так:

«У багатьох виникло запитання, як так вийшло, що американські військові захопили наш нафтовий танкер, а російські кораблі, які були неподалік, ніяк не відповіли? У нас теж виникло таке запитання. Принаймні, це виглядає дивно. Джерела неприємно вражені ситуацією. Зазначається, що рішення ухвалювалося на найвищому рівні. І багато співрозмовників вважають, що потрібно агресивніше відповісти на провокацію.

«Сьогодні танкер, а завтра що? Висадять десант у Мурманську?» – запитує співрозмовник в елітах».

Звісно, і це можна списати на те, що попи моляться не так, як треба, тому і всі ці проблеми, в тому числі з танкерами. Хоча в цьому конкретному випадку ці запитання у стилі «Чому?» явно повинні адресуватися не бородатим мужикам у спідницях, але самі питання начебто й поставлено, а ось адресата – не вказано. Насправді ім’я цього адресата всім відоме, та, як в історії про Гаррі Поттера, його ніхто не називає вголос. Адресат сидить у глибокому бункері і, розкривши таємну валізу, посилає в неї сигнали, неначе азбукою морзе: «три крапки, три тире, три крапки», – а потім – знову і знову, до повного наповнення виробу зі шкіргалантереї.

І тут ось що цікаве: за свої вже 26 років правління прутін жодного разу не взяв вину за власні рішення на себе. У нього завжди хтось був винен, його хтось обдурив, надурив (на чотири кулачки), підставив або кинув. Зараз кількість неприємностей зростає в геометричній прогресії, і, відповідно, список винних зростає з тією самою швидкістю. Але одного разу кількість має перейти в якість. Хтось просто зобов’язаний поставити просте запитання про те, що якщо царя постійно дурять і звідси – помилки, поразки та відверта ганьба, то, може, цар – лох? Можливо, вся справа в ньому? І цього прутін боїться найбільше. А Кабаєва відчуває, що настав час відвалювати вбік, щоб не зачепило і її. Сам прутін власним прикладом підтверджує стару істину: «Що старе, що мале».