Авторка перекладу: Світлана

Маленькі діти часто видумують якихось персонажів, на яких вони звалюють провину за те, що зробили самі. Звісно, якщо вдома є кіт чи собака, то вигадувати нічого не потрібно, бо кандидат визначається сам собою, але якщо тварин немає, то з’являється «бабай» чи щось таке. Це – нормально, бо дитина ще слабко собі уявляє, як функціонує зв’язок бажання – вчинок – відповідальність, і тому експериментує з ним на свій розсуд. Через те що все це відбувається в колі рідних та близьких, доброзичливо налаштованих людей, то всі ці заходи відбуваються без особливих наслідків. Навколишні просто акуратно підштовхують дитину в потрібному напрямі, розуміючи, що процес дорослішання розставить все на свої місця.

Але далі відбувається щось протилежне й фатальне. Хтось правильно зауважив, що з песимізму завжди є вихід, а з оптимізму виходу немає. Так і тут: дорослішання відбулося повністю і перейшло у зворотну фазу – старечого маразму, де пацієнт повертається в той самий стан, коли за власні вчинки він відмовляється нести відповідальність і перекладає її на вигадані сутності або на когось конкретного. Так, прутін зараз перекладає відповідальність за власні тупі бажання, рішення та вчинки на когось іще. Причому він прямо відмовляється від своїх же слів.

Ми ж пам’ятаємо, як наприкінці лютого 2022 року він публічно заявив: «Я прийняв рішення»? І ось тепер він заявляє: «Не ми розпочали цю війну» – і далі розповідає про те, що це Захід (бабай) її почав. Зауважимо, що чотири роки тому він чітко сформулював свою заяву, увійшовши в образ Вельзевула чи когось подібного – «Я вирішив», – а тепер каже: «Не ми почали». Тобто вже не він особисто, а аморфні «ми» нічого не вирішували. І ці аналогії сягають далі. У валізи теж не він робить, а іноді й не в валізи зовсім, а так, як це роблять маленькі діти, але це теж зробив злісний Захід або Україна, яка довела його штани до такого жалюгідного стану, нібито надумавши атакувати його резиденцію «Валдай». Бо ж сам він – кремінь із чорним поясом із дзюдо, але штани все одно вийшли з ладу, але він у цьому не винен.

І ось просто зараз з’ясовується, що все те, що в нього зараз вислизає з рук і не тільки з рук, зумовлено не його власними діями, а тим, що попи моляться не так старанно, як цього вимагає ситуація, тому все так і складається. Тобто Гундяєв і його церковні підрозділи дивним чином опинилися в ролі бабая, і це не наші домисли, а пряма заява представника прутінської адміністрації, який транслює волю царя. А виглядає це так:

«Ви знаєте, що після подій у Венесуелі виникла загроза з боку зрадників у наших елітах. Ми особливо старанно захищаємо від неї Володимира Володимировича, тому його візит до храму Христа Спасителя був би зайвим… Президент, чесно кажучи, трохи незадоволений патріархом Кирилом. Вважає, що той недостатньо молиться за перемогу росії та особисто за Володимира Володимировича. Тому на Різдво патріарх отримав сигнал. Сподіваємося, він його почув і зрозумів… СВО йде не зовсім так, як треба, армія просувається повільно. Зрадники, які можуть підвести Володимира Володимировича, як венесуельські зрадники підвели Мадуро, активізувалися. Молитви церкви за економіку є неефективними, ситуація погіршується. Продовжують горіти наші НПЗ. Із американцями проблеми. Церква має зробити висновки і молитися набагато ефективніше. Це однозначно».

(Далі буде)

4 коментар до “Сага про бабая (Частина 1)”
  1. Якщо це факт, то пуйло такий самий деменційний ідіот, як і Донні. Як доросла людина може таке морозити? Ну а гуні давно пора до чортів у пекло. Найбільша сковорідка вже запарилась чекати цього христопродавця.

  2. Тільки чомусь цьому ідіоту та його конторі вдавалося так довго корумпувати і купляти пачками політиків Європи та ще й успішно впливати на вибори США 16, 20 і 24 роках.

    1. Забагато грошей, замало розуму, надміру амбіцій лисої мілкої молі.

  3. Це виглядає як психічна хвороба або деменція і можливо так воно і є. А може це гра заради грошей або самої гри. Тобто все одно повертаємось до психічних відхилень))

Коментарі закриті.