Авторка перекладу: Світлана

ДІЇ

Просто зараз ясно чути скрип «вісі зла» у зв’язку з тією ситуацією, що склалася після евакуації Мадури. Штати дають чіткі сигнали про те, що тепер вони самі почнуть продавати венесуельську нафту, причому всю – як видобуту, так і ту, яка затоварила всі нафтосховища країни і не могла бути проданою через санкції. А це означає, що всі ті, хто раніше купував або отримував венесуельську нафту безкоштовно, опинилися перед великою проблемою.

Причому ця проблема не теоретична, а відучора більш ніж практична, бо Штати показали, що буде з тими танкерами, які намагатимуться вивезти нафту з Венесуели в обхід санкцій. Генеральний прокурор США вже заявила, що екіпажеві захопленого танкера вже готуються звинувачення у порушенні санкцій і, головне, у відмові виконати вимоги сил, які здійснювали блокаду Венесуели і, відповідно, оголосили заборонену зону для руху комерційних суден. Вона також заявила, що зараз відстежується ще кілька суден, які потенційно можуть зазнати процедури затримання та відправлення до США для передачі в руки правосуддя.

Простіше кажучи, Штати продемонстрували всім алгоритм подальших дій і, зокрема, повне ігнорування трюків зі зміною прапора. Російська ганчірка не дала належного ефекту, і операція із захоплення танкера пройшла швидко і без проблем, на очах у здивованого і раніше дуже грізного підводного човна вмф росії. Звідси висновок: змінити такий стан речей можна або через суди, ООН та інші інструменти, або через військове протистояння. Але та ж ООН давно перетворилася на синекуру, яка за визначенням не здатна вирішувати якісь серйозні питання. Криза з пандемією ковіду наочно продемонструвала абсолютну непотрібність цього збіговиська протирачів штанів.

Що стосується суден, то курник вийшов з усіх незручних для нього конвенцій і проголосив пріоритет свого внутрішнього права над міжнародним. У такому випадку навіть звернення москви до якоїсь міжнародної судової інстанції виглядає не просто дурним, а й боягузливим. Якщо ти вже більше не визнаєш верховенства міжнародного права та рішень міжнародних судів, то навіщо ти до них звертаєшся? Ну, а влаштувати фрик-шоу у своєму Басманному суді, звісно, можна, тільки цей цирк поза межами самої федерації взагалі нікому не цікавий. Вони там хоч смертну кару американцям можуть винести – це все їм до церковної лампади.

У такому разі у лаптів і китайців залишається один варіант – забезпечення конвоїв силами своїх військових кораблів або показові агресивні дії проти кораблів ВМС чи берегової охорони США. Саме до такого ходу закликають лапті, які ніколи особисто не стануть виконувати щось подібне, як і не візьмуть до рук зброю і не рушать у Покровськ, щоб продемонструвати свої штурмові здібності саме в тому бойовому ключі, в якому вони вибудовують свою риторику. Ось зразок того, що вони сьогодні розповідають. Його автор – заступник голови думського комітету з оборони Олексій Журавльов:

«Атакувати торпедами, потопити пару катерів американської берегової охорони – нормально вони охороняють свій берег за кілька тисяч кілометрів від нього – думаю, США, які перебувають у своєрідній ейфорії безкарності після спецоперації у Венесуелі, зупинити зараз можна лише таким щиглем по носі».

Те, що цей «щиголь» по носі коштуватиме життя екіпажу сірої калоші, яка спробує так «клацнути», його, звісно, не цікавить, як не цікавить і те, що поки він штовхав свою промову, десяток-два його співгромадян перетворилися на корм для місцевої фауни на фронті в Україні. Зате, перебуваючи в межах дії найщільнішої системи ППО в курнику і біля входу в бункер під будівлею їхньої держдупи, з запасами всього необхідного, персонаж розпалює себе такими лютими промовами.

(Далі буде)

Один коментар до “Об що спіткнулися? (Частина 1)”

Коментарі закриті.