Чим ударили? (Частина 2)

Зрозуміло, що в курнику чи в будь-якій іншій країні дані про те, що і скільки зберігається в арсеналі, буде засекречено, і уявлення про те, що там вибухає, можна зробити тільки за непрямими даними. З того, що вдалося виявити, цей арсенал точно містить таку номенклатуру боєприпасів:

• артилерійські снаряди різних калібрів;
• реактивні снаряди для РСЗВ;
• тактичні ракети («Точка-У», «Іскандер» – на деяких арсеналах);
• авіаційні боєприпаси;
• інженерні боєприпаси;
• стрілецькі боєприпаси;
• вибухові речовини та комплектуючі.

Не виключено, що туди звезли і щось важливіше, бо саме ця локація розташована далі від кордонів України, ніж інші арсенали європейської частини курника, – на відстані трохи більше тисячі кілометрів від найближчого кордону України по прямій. А це означає, що якщо застосовувалася балістика, то ракета пролетіла 1100–1200 км, бо пуск не міг здійснюватися поруч із кордоном.

Якщо це були крилаті ракети, то плюс до цієї відстані треба додати і маневри, необхідні для обходу відомих осередків ППО противника. Таким чином, крилата ракета повинна мати дальність не менше ніж 1500 км, і це не «Тінь» і не «Скальп», що мають утричі меншу дальність. У такому разі це щось наше, але воно має бойові властивості «Тіней». Просто нагадаємо, що англо-французький виріб має боєголовку, здатну пробивати перешкоду попереднім зарядом, а основний заряд уже вибухає за ним. Це якраз те, що потрібно для ураження арсеналів.

Знову ж таки, тут ми йдемо в область припущень, і не виключено, що було використано стару схему, а саме – ворог підставився на навантаженні-розвантаженні, і в цей момент прилетіло по ешелону. Але тут є два моменти, які ставлять цей варіант під сумнів. Адже якщо ворог зробив висновки з попередніх нальотів на арсенали і прибрав боєприпаси із землі, то, напевно, і вантажні роботи там ведуться максимально швидко, і сумнівно, що це відбуватиметься у темну пору доби. Залишити ж завантажений боєприпасами ешелон на ніч у межах арсеналу взагалі могли лише альтернативно обдаровані пацієнти. Адже якщо таке буде виявлено, то туди полетить усе, що можна.

Тож дуже акуратно все ж таки припустимо, що наші військові оперують чимось, що може пролетіти півтори тисячі кілометрів і вразити ціль, приховану бетонним укриттям. Як мінімум це означає, що найдорожча і найбільш рідкісна авіація противника вже доступна для ураження. Ворог посилено будував залізобетонні ангари саме для такої техніки, але тепер вони можуть виявитися марними. Просто припустимо, що крилата або балістична ракета ЗСУ має прайс у діапазоні 3–5 мільйонів доларів, а літак коштує як мінімум на порядок більше. А якщо йдеться про літаки ДРЛВ чи щось подібне, то їхня ціна на два порядки вища. Тому застосування навіть двох чи трьох ракет по одній цілі буде цілком виправданим.

Але ж залізобетонними масивами укривають не лише літаки, а й тушки різних важливих діячів. Зрозуміло, що прутіна таким навряд чи можна дістати, якщо він сховався в бункері, але таких сховищ не так багато і таке собі можуть дозволити одиниці. А всім іншим у такому разі ЗСУ можуть сказати «Пожалуйте бриться» в тому сенсі, що вирушати на концерт Кобзона з неголеною щетиною – не комільфо.