Уперше опубліковано: 17.12.2018
Авторка перекладу: Світлана
На пресконференції, яку сьогодні дав президент для іноземних журналістів і на якій на звернення «Слава Україні!» взагалі ніхто не відповів, він сказав про дату отримання Томосу – на наше Різдво, тобто 6 січня. Він підкреслив, що це буде найбільш вікопомне Різдво в Україні. Загалом це питання вже вирішено і канонічно вивірено. Порох особливо наголосив, що екзархи Вселенського Патріарха дуже ретельно і наполегливо стежили за тим, щоб усі процедури оформлення автокефалії було проведено у суворій відповідності до канонів.
Усе перевірялося по кілька разів, і тепер можна сказати точно, що так чисто і бездоганно не було оформлено жодну автокефалію за всю історію православ’я. Ця процедура стала зразково-показовою для всієї Вселенської православної церкви, і тепер її вивчатимуть у всіх духовних закладах освіти як приклад чіткого дотримання канонів. Тепер залишилася фінальна процедура – власне отримання Томосу, або благословення Церкви-Матері щойно відновленій українській митрополії, яка існує вже тисячоліття. Тобто церкву вже відновлено і включено у Вселенську церкву як рівну сестру всім іншим митрополіям, а останню точку в цьому процесі буде поставлено через три тижні.
Але цього дня закінчиться процес формалізації відновлення помісної церкви та почнеться процес її збирання. І тут виникає безліч цікавих моментів, які можуть матеріалізуватися з галузі гіпотез у справжнісіньку реальність. Уся справа в тому, наскільки священники справді вважають своє заняття чимось духовним та піднесеним. Це – не пусте питання, бо православна церква московського типу завжди була бізнесом, ще з часів її відокремлення під крилом ординського хана. Зараз вона взагалі перетворилася на аналог індустрії розваг. Достатньо зайти до московської церкви, щоб побачити велику кількість цінників від свічок і баклаг із підозрілою водою до якихось паломницьких турів.
Але, по суті, поза Константинопольським благословенням може існувати будь-який бізнес-проєкт чи щось подібне, однак до православ’я воно вже не матиме жодного стосунку. Залежно від того, як там поставлено питання викачування грошей з пастви, ця організація може втратити право називатися християнською, бо сам Христос гнав торгашів із Храму, за що його й розіп’яли, до речі. Якщо зараз хтось спробує зробити те саме, його теж розіпнуть. І якщо ця організація має кровожерливі звички, то її вже важко назвати церквою. Отже, якщо для священника його діяльність надто пов’язана з бізнесом, він зобов’язаний поставити собі просте запитання про те, що він взагалі робить і кому служить.
У зв’язку з цим досить цікаво виглядає такий варіант, який ми розглядали, але не озвучували його до суботи, але, крім нас, до нього прийшли й деякі інші спостерігачі. Йшлося про те, а чи не припустився Гундяєва помилок у тому, що не послав усіх своїх архієреїв на Собор для того, щоб зірвати голосування, проштовхнути свою кандидатуру чи просто увійти до нової церкви, щоб підірвати її зсередини? Тепер про це вже можна міркувати спокійно, бо там ніхто до цього навіть не додумався.
Розглянувши подібну можливість із різних боків, ми дійшли висновку, що, можливо, в москві цей варіант розглядали, але відкинули як шкідливий і небезпечний.
Усі аспекти ми тут розглядати не станемо, щоб не вийшов нескінченний трактат, але основне питання аж надто цікаве, щоб його зовсім не торкнутися. Отже, у підґрунтя рішення про відновлення автокефалії Української митрополії було покладено дані, раніше відомі лише богословам. Наприклад, чи мала москва канонічну суб’єктність для того, щоб поглинати Київську митрополію? Константинополь вчинив мудро і дав москві шлях до відступу, а саме – визнав порушення московською церквою умов Синодального листа, на підставі якого москві було надано тимчасове право на загальне керівництво Київською митрополією, без вилучення її прав як окремої митрополії.
Тобто Константинополь вказав на те, що москва не виконала зобов’язань щодо непорушності зв’язку Києва та Константинополя, і на те, що Синодальний лист надавав москві низку повноважень тимчасового характеру. Тому Константинополь вказав на порушення і поінформував москву про те, що час дії листа закінчився і він більше не має сили. Як усі добре пам’ятають, після цієї заяви всі єпархії України перейшли під пряме управління Константинополя, аж до утворення єдиної помісної церкви.
(Далі буде)