Помісна церква, покроково (Частина 2)

І ось сьогодні був день, коли москва могла зробити крок тупого відчаю. Ми дуже непокоїлися про те, що може статися щось на кшталт великого теракту під час Собору, але не сталося цього тому, що під Софією зібралися українці, котрі палко підтримували помісну церкву. Привести туди своє бидло, що вічно повзе раком, стало рішуче неможливо. Крім того, провівши серію обшуків, СБУ міцно схопила за тестикули московське попів’я, яке й мало забезпечити стадо під Софію.

Гадаю, під час обшуків виявлено багато цікавого з життя «святих отців», що може надати московській церкві такого пікантного та гострого присмаку, що сумно стане всім носіям ряс і кадил. Наприклад, якщо продемонструвати перед публікою фільм про такого церковного діяча, який виступає в ролі Казанови з використанням атрибутів не з церковного життя, а з інтим-шопу, це відео могло б конкурувати з «Кримінальним чтивом» чи німецькими фільмами для дорослих. Особливо весело було б, якби там виявили відео канонічного спілкування московських ченців між собою. Стародавня історія «Чук і Гек» або фільм «Горбата гора» могли б спокійно йти на відпочинок.

Словом, «ті, що йдуть раком» від московської церкви – не дійшли до місця подій, і тому підірвати щось серед них стало просто неможливо. Тим більше СБУ розкрила подробиці оперативної гри саме цього плану та оголосила час проведення кривавої акції, її місце та передбачувану кількість жертв саме тих, хто старанно топить за Гундяєва і повинен був виконати роль агнців для заклання, або простіше – жертовних баранів.

Ще один момент, на який ми звертаємо увагу тому, що цього ніхто більше не зробив. У заході брав активну участь президент Порошенко. Вже очевидно, що в нього було достатньо даних для того, щоб розуміти ймовірність теракту під стінами Софії або всередині неї. Якщо це читає начальник його охорони, хай підтвердить наведену далі думку смайликом чи ще чимось. Напевно, він кілька днів умовляв Пороха не підставлятися в тому місці і в той час, де й коли противник планував завдати удару. Причому це були не просто умовляння, засновані на певних процедурах забезпечення безпеки перших осіб, а рекомендації, що спираються на прямі дані власної розвідки й контррозвідки та тієї інформації, яка надійшла від партнерів. Тепер очевидно, що аргументів так і не вистачило, і Порох опинився в самій гущавині подій.

Якщо начальник охорони не зрозумів, навіщо президент так жорстко підставився щодо безпеки, ми маємо власну версію. Безпека масових заходів забезпечується силами МВС – поліцією та нацгвардією. Якщо є відомості про те, що на цьому заході може статися теракт чи щось подібне – у справу вступає СБУ й бере на себе функції оперативного управління всіма силами й засобами, задіяними в безпеці заходу. Але якщо в заході бере участь перша особа, то, крім МВС та СБУ, у гру вступає служба його власної охорони, і в цьому випадку саме вона бере на себе координацію та взаємодію всіх сил і засобів. Плюс до цього відразу підключаються сили, яких просто ніхто не міг помітити на Софійській площі. Гадаю, ЗСУ не просто закрили небо над цим місцем, а й були готові до інших заходів, принаймні, десь поблизу мали розгорнутися групи армійського спецназу. А це означає, що особи, що беруть участь у Соборі, і всі ті, що прийшли на Софію, охоронялися за найвищим з усіх можливих розрядом. Причому координували всі дії спецслужб люди, яким президент довіряє своє життя щодня та щогодини. Просто цього разу разом з ним вони працювали на всіх, хто так чи інакше був задіяний у заході. Тобто своєю присутністю він забезпечив чотиришарове забезпечення безпеки загалом на шкоду власній безпеці. А тепер згадаймо путіна з його інстинктами нори і зробімо простий висновок про те, що порівнювати нема кого і нема чого.

У результаті собор минув без найменших ексцесів, і Україна отримала митрополита, який прийме від Вселенського Патріарха Томос – формальне підтвердження автокефалії. І знову ж таки, Україна показала те, як подібні речі відбуваються у нормальній країні та церкві. Філарет досяг мети всього свого життя. Він привів свою церкву до автокефалії і на самому порозі її отримання немовби сказав: «Все, браття! Я віддав себе цій боротьбі, а далі – вручаю цю перемогу і цю церкву у ваші молоді і сильні руки. Я вірю, що ви зробите все правильно і завжди пам’ятатимете, чого нам і нашим численним предкам коштувала ця перемога».

У московії такого близько ніхто не зможе зробити. Там із перших посад мирської чи церковної ієрархії йдуть виключно вперед ногами. Воно й зрозуміло, бо ми – не вони. Ніколи ними не були і не будемо.