Друга половина дня п’ятниці просто вибухнула новиною про те, що завідувати ОПою замість звільненого Єрмака, який невідомо де бовтається, призначений Кирило Буданов — голова ГУР. На цю тему є безліч коментарів, зокрема й іронічних — у тому плані, що останнім часом Буданов ударився в піар і відчувався його дрейф від чисто військової сфери діяльності в політичну. І загалом, якщо відкинути іронію, цей дрейф справді спостерігався, особливо після нещодавно представленого фільму-інтерв’ю, під час якого Буданов вийшов далеко за межі військової тематики. До речі, щось подібне продемонстрував і Білецький, і якщо він теж отримає якесь політичне призначення — не дивуйтеся.
Загалом, коментарів досить багато, а ми пропонуємо подивитися на те, що відбувається, під дещо іншим кутом зору, і, можливо, звідти на це ще ніхто не дивився. Отже, перше, що обговорюється в цьому контексті — перехід Буданова з військового в цивільне амплуа. Дехто каже про те, що після звільнення Єрмака він готувався обійняти цю посаду, звідси й низка піар-акцій. А ми пропонуємо зайти трохи далі й виявити точку входу Буданова в політику набагато раніше, ніж це уявляється зараз.
Насправді, коли питання нейтралізації Єрмака стало вже просто аварійним і його треба було прибирати з влади хоча б для того, щоб не припинилася допомога партнерів, які вже не приховували свого обурення цим ганебним типом, у нас виникла група високопосадовців, які почали продавлювати «янелоха», щоб той нарешті попрощався зі своїм корешем. У вирішальний момент і цілком жорстко виступили міністр цифрової трансформації Федоров, голова СБУ Малюк та голова ГУР Буданов. Уже на фінальну нараду, на якій вирішилося питання звільнення «крота», прибув і голова ВР Стефанчук, але рухала процес саме ця трійця.
З Федоровим Єрмак був давно «на ножах», але зжерти його не зміг, оскільки (за чутками) у того була така колекція розмов Єрмака і не тільки його, що «крота» не просто за них треба було звільнити, а щось таке зробити, щоб пишні похорони закрили цю тему. Знову ж таки, за чутками, частина записів таки була відправлена на Захід, що й змусило європейських лідерів і навіть важливих персонажів у США жорстко поставити питання щодо Єрмака. На публіку це доходило в пом’якшеному вигляді: мовляв, партнери вимагають, щоб Єрмака виключили з делегацій України на переговорах. Насправді ж, партнери дуже просили провести ретельне розслідування діяльності «крота» і передати матеріали до суду, щоб той кваліфікував його діяльність та обрав міру покарання.
Як ми бачимо, з розслідуванням і судом поки що не складається, але хоч із посади він пішов. За іншими чутками, Єрмак змушував Малюка та Буданова накопати щось на Федорова або ще гірше, а коли ті проігнорували ці вимоги, наказав Малюку копати під Буданова, а тому — під Малюка. І, наскільки можна зрозуміти, вони обмінялися інформацією з цього приводу і вступили з Федоровим у спільну ліквідаційну команду по Єрмаку. Коли той дізнався про такий поворот подій, то почав вимагати від «янелоха» звільнити і Буданова, і Малюка, щоб потім розправитися з ними вже власними силами. Поки вони зберігали контроль над своїми відомствами, це здавалося неможливим, оскільки ті могли відповісти, причому — в плані дій.
Плюс до того, і за Малюком, і за Будановим, при всій неоднозначності, є серйозний бекграунд проведення зухвалих і часто унікальних операцій у глибокому тилу ворога. Аж до фізичної ліквідації одіозних фігур. А це означає, що просто взяти і звалити таких опонентів, які, як і Федоров, мають на руках багато чого цікавого і про самого «ларьочника», і про його знаменитого папашу — не вийде. Тобто, сам Єрмак був не в змозі проковтнути такі постаті, як раніше він це зробив із Залужним, і тому хотів зробити це руками «янелоха», але той не наважився, бо знав реакцію партнерів на такий хід.
(Далі буде)