КАМЕРТОН
Як не дивно, ключ до розуміння всієї нинішньої системи взаємних образ і претензій лежить у відповіді канцлера ФРН Конрада Аденауера міністрові закордонних справ совка В’ячеславу Молотову. Коли останній запитав Аденауера: «Як же ви допустили у своїй країні Гітлера?» – той йому відповів: «Я, на відміну від вас, руки йому не потискав!» Тобто перш ніж когось звинувачувати в історичних фактах співпраці з Гітлером та Рейхом, слід уважно придивитися до себе і переконатися, що у твоєї країни все добре в цьому плані і якщо розчистити кілька десятиліть історії, там не виявиться цілком знайомої свастики.
РФ
Як правильно зазначив Конрад Аденауер, він не потискав руки ні Гітлеру, ні Гіммлеру, ні іншим партайгеносе німецької націонал-соціалістичної робітничої партії. Вилучення слова «націоналістична» приводить цю назву майже у повну відповідність із партією совкових комуністів, чи не так? Обидві партії – робітничі, обидві будували соціалізм, до початку війни совок уже побудував соціалізм, що було закріплено у конституції 1936 року. Фюрер будував приблизно те ж саме і спирався на широку підтримку робітничих мас та свого селянства. Словом, фюрер виражав інтереси пролетаріату. У зв’язку з цим особливих відмінностей режимів Гітлера і Сталіна не було, тому вони легко знайшли спільну мову та демонстрували обіймашки та цілувашки, що відображено на численних фото.
Але, може, це так чинило підле керівництво совка, а «багатонаціональний совковий народ» мав власне уявлення про цей сумний факт? Нітрохи! Населення лепрозорію зустрічало все це стоячи, бурхливими тривалими оплесками. А коли трапилася війна, то совок став рекордсменом із добровольців, що подалися до різних військових та цивільних структур Рейху на роботу. Тільки рф дала близько мільйона таких людей. Такого ентузіазму не виявила жодна країна, окупована Німеччиною.
Із цього випливає простий висновок про те, що якщо вже й допускати доцільність претензій, заснованих на історичних реаліях Другої світової війни, то совок і рф мають бути наприкінці черги тих, хто сміє подати свій голос із цього приводу.
АНГЛІЯ
Ставлення Великої Британії до гітлерівської Німеччини зазвичай оцінюють за періодом прем’єрства Вінстона Черчілля, який є однією з найпотужніших і, напевно, недооцінених постатей 20 століття. Не ставлячи під сумнів масштаб цієї особистості, все ж таки відзначимо певні історичні рамки всього процесу Другої світової війни аж до її початку 1 вересня 1939 року.
У період, який нас цікавить, Черчілль увійшов до уряду Великої Британії на третій день війни – 3 вересня 1939 року, де обійняв посаду військово-морського міністра, а прем’єр-міністром він став лише 10 травня 1940 року. У свою чергу, геносе Гітлер отримав всю владу Німеччини у 1933 році і став фюрером – вождем нації, що майже не знімав військової форми. Мілітаризм із Німеччини йшов суцільним потоком, і ці шість, а скоріше – сім років політику Великої Британії визначали інші люди. Згадувати їхні чудові досягнення на терені протистояння німецькому нацизму та мілітаризму вважається якось не за фен-шуєм. Однак прем’єр-міністри Ентоні Іден та Нейл Чемберлен нікуди не поділися. Достатньо згадати справжній внесок кожного з цих політичних діячів у справу боротьби з Гітлером, щоб зрозуміти, з чим Велика Британія прийшла до початку Другої світової війни.
Ентоні Іден був міністром закордонних справ Великої Британії з 1935 по 1938 роки, у вирішальний момент переходу німецького мілітаризму у відкриту фазу.
Так сталося, що в 1936 році, після смерті короля Георга 5, на британський престол зійшов король Едуард 8, який не приховував своїх особистих симпатій до Адольфа Гітлера, вів із ним приватне листування і навіть планував відвідати фюрера з офіційним візитом. Саме в цей час Форін Офіс, очолюваний Іденом, встановив щільні контакти з аналогічним відомством Ріббентропа, і розпочалася робота з формалізації нових відносин Англії та Німеччини в дусі повного взаєморозуміння та спільності поглядів на майбутнє Європи. На те були найвищі побажання монарха. Не дивно, що через два місяці Гітлер провів першу пробу пера і захопив Рейнську демілітаризовану зону.
(Далі буде)