У лабіринтах цензури (Частина 1)

Вже неодноразово доводилося нагадувати про те, що цензура, яка була в «совку», і те, що зараз відіграє роль цензури в «курнику» — явища, які не можна порівнювати. Відкинувши той очевидний факт, що цензура є антагоністом свободи слова, а просто розглядаючи це явище, можна зробити висновок: як не крути, а цензура в совку була забезпечена дуже якісними кадрами, які мали широкі знання не лише в літературі, а й в історії, юриспруденції та інших галузях. Тому вони могли давати оцінку не лише самому тексту, що потрапив до їхніх рук, а й контекстам, які були вміло приховані за дуже обережними натяками. Вони мали мати настільки завуальований вигляд, щоб у найгіршому разі текст відхилила цензура, але його автор не опинився на нарах.

Але іноді деякі речі проходили цензуру не через недогляд, а тому, що натяки були виписані настільки майстерно, що якщо їх заборонити і вони вийдуть у режимі самвидаву, то безумовно стануть хітом саме завдяки цим натякам. Тобто, дилема цензора полягала в тому, що якщо ти заборониш текст, то визнаєш, що партійного лідера чи весь режим якось висміяли або розкрили його сутність, а якщо пропустити, то публіка може подумати, що малося на увазі щось інше, оскільки цензура це не «зарубала».

Межа ця була дуже тонкою, і для того, щоб не лише вловлювати контексти, а й оцінювати наслідки можливої заборони, потрібно було мати досить високий рівень інтелекту. І між іншим, саме завдяки компромісам, що виникли на цій межі, ціла низка творів літературної творчості побачила світ ще в ті похмурі часи. Але хто тепер пам’ятає про те, що були такі ситуації або про те, яким був рівень цензорів?

І ось у совку цензура таки мала такі кадри, а путінський режим культивує невігластво і тупість, яка прокладає собі шлях нагору. Особиста відданість замінює все. В результаті, там поняття не мають про те, що було викладено вище, а якби їм хтось прочитав відповідну лекцію, то це все одно не спрацювало б, оскільки носіїв інтелекту там немає. Зате є носії «бабла», кашкетів, валіз та іншого. І ось сьогодні знову виникла ситуація, яка проявила саме цю особливість путінського режиму.

Учора «янелох» виступив із різдвяною промовою, в якій сказав про те, що українці мають одне спільне бажання, а саме — «щоб він здох». При цьому не було сказано, кого саме українці бажають побачити в труні та білих капцях під гучну сумну музику. І ось тут якраз і виник момент перевірки професіоналізму їхньої цензури.

За великим рахунком, цей вислів варто було б залишити без уваги і взагалі не торкатися цієї промови. Адже якщо відреагувати на такі слова, то це означатиме, що вони самі додумали, про кого йдеться, а якщо промовчати, то навряд чи хтось у курнику взагалі знатиме про те, що було сказано і тим паче — з якого приводу. Але там вирішили підтвердити свою безкомпромісну тупість і в результаті – відреагували. Причому там є добірний «балакун», якого вважають великим фахівцем з розрулювання найнеприємніших ситуацій — точніше, він демонструє публіці здатність до викручування, але цього разу вони дали явний збій.

(Далі буде)