Автор перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Чверть століття тому, коли прутін прийшов у владу, як і належить уркагану з конторським минулим, він узявся за переділ фінансових потоків і, звісно ж, солодкого майна. Ті, хто зрозумів, що треба тихо згортатися і відчалювати до теплих країн, зникли з порядку денного, а решта – включилися у з’ясування стосунків, де прутин виступав у ролі «капо ді тутті капі», і якщо виникали суперечки, вирішував їх так, щоб усе це не вилилося в перманентний «вивал» середини 90-х. Але в усьому цьому був важливий момент. На своєму злеті він хоч і мав регалії президента, та всім було зрозуміло, що вони не справжні і що він отримав їх із примхи царя Бориса.
За великим рахунком, з десяток кланів мали всі можливості для того, щоб придушити вискочку тихо і красиво, але вони не зробили цього тому, що він пообіцяв навести лад по-пацанському і так, щоб остаточно закінчити всі «терки» і суперечки. Він пояснив, що й публіка від цього втомилася, та й самим товстосумам після закінчення переділу жити буде краще, жити буде веселіше, адже ніхто нікого стріляти вже не стане і навіть бичачих наїздів більше не буде. І зрозуміло, що конкретну братву не стануть турбувати ні менти, ні хтось іще.
Як виявилося, це була пропозиція, від якої було неможливо відмовитися. Кількох найбільш невтямливих або тихо знищили, або відправили по етапу на дегустацію ексклюзивної баланди. Словом, лайт-версія принципу «кнут і пряник» спрацювала, і врешті-решт прутін обміняв саме цю стабільність на абсолютну лояльність бояр. Згодом бояри усвідомили, що якщо на початку в них були варіанти якось по-іншому розкрутити ситуацію, бо вони мали ресурси для самостійної гри, то дуже скоро вискочка став багатшим за будь-кого з них, а через якийсь час – багатшим за всіх їх, разом узятих.
Адже це лохам можна розповідати будь-які байки, а серйозні люди знали поіменно, а часто – й особисто мультимільярдерів, які були номінальними держателями путінської каси, а тому мали уявлення про те, як недомірок стрімко пішов у «дамки». Відтоді в них залишився один варіант поведінки – розслабитися і отримати задоволення від стабільності. Ну, а для нуворишів головним було перетнути невидиму межу «чіткої братви», і там вони вже почувалися в безпеці, бо ставали представниками однієї зі сторін тієї давньої домовленості.
І ось зараз виявилося, що, розпочавши велику війну, прутін втягнув усіх у ситуацію, коли сам собою виник запит на новий переділ майна та інших ніштяків. А все тому, що в умовах війни виникли нові канали комунікації з царем і система цінностей трохи змістилася. І на цьому тлі почалося відтиснення активів у пацієнтів, які нещодавно почувалися невразливими. Таких прикладів хоча ще й не дуже багато, але цей тренд явно набирає обертів, і все частіше з’являються повідомлення на кшталт такого:
«У Башкортостані на користь держави повернули сім підприємств, бенефіціаром яких був ексглава «Газпром Енерго» Алєксей Мітюшов. За рішенням Арбітражного суду республіки, деприватизації зазнали 100% акцій і часток «Салаватнєфтємаша», «Салаватнєфтєхімстроя», «Подземнєфтегаза», «Ременергомонтажа», «Нєфтєхімремстроя», «Техцентра» і Салаватського каталізаторного заводу… Заводи оцінюються в 31,5 млрд і обслуговують «Газпром нєфтєхім Салават» – одну з ключових компаній хімічної галузі регіону…»
Зауважимо: фігурант був не просто багатим Буратіною, а й пройшов школу топменеджменту в системі «Газпрому», а абихто так високо там не випливає. І от у нього банально відтиснули всі активи. Причому це було натуральне відтиснення, бо причини, наведені публіці, виявилися більше ніж сумнівними:
«Суд прийняв викладену Генпрокуратурою версію, згідно з якою відповідач, маючи паспорт Литви та посвідку на проживання в Іспанії, порушуючи законодавство РФ, встановив «іноземний контроль» за згаданими стратегічними підприємствами. Рішення за клопотанням прокуратури приведено до негайного виконання (без апеляції)…»
Це при тому, що їхнє законодавство не забороняє подвійного громадянства, а імпортні «ксиви» мають буквально всі товстосуми. Вони їм потрібні хоча б для того, щоб не морочити собі голову візами. Тобто саме під таким приводом цілком можна відібрати практично всі активи у найбагатших людей країни. І це розуміють усі, кого це стосується. Тобто прутін вже явно відмовився від своєї частини договору «стабільність в обмін на лояльність» і показав, що більше не має наміру обмежувати себе подібними зобов’язаннями. Але в такому разі й інша сторона цілком може вважати себе вільною від своїх зобов’язань. Зрозуміло, що там давно все протухло і згнило, та це аж ніяк не означає, що ці діячі не підкинуть своїх дровцят у багаття. Головне, щоб воно розгорілося.