Але, як було сказано вище, цей рецепт має дуже сильні побічні ефекти, а протипоказань має більше, ніж показань. Адже все це може спрацювати в тому випадку, якщо війна справді виявиться маленькою, в сенсі – короткою, і обов’язково переможною. А це вимагає знань, досвіду і таланту не тільки самого диктатора, а й його ближнього оточення, яке залучено до планування війни. Бліцкриг – дуже вимоглива форма війни, і виходить вона вкрай рідко, хоча спочатку ніхто не планує тривалих епопей, а прагне завершити швидко та переможно.
Зрозуміло, що прутіну це не вдалося. Причому цю невдачу було закладено на самому початку планування війни. Скажімо так, із усіх сусідів, з якими росія має сухопутні кордони, Україна повинна були стояти наприкінці списку разом із Китаєм, на кого можна було б напасти. Тут я не перераховуватиму назви країн, що виглядали як ідеальна жертва, але України в їх списку точно немає. Невігластво прутіна не дало йому навіть розібратися з цим списком, не кажучи вже про все інше.
Щойно стає зрозуміло, що бліцкриг не відбувся, відразу запускаються процеси, які посилюватимуть ситуацію впевнено і що найголовніше – безповоротно. Скажімо так, ніхто в здоровому глузді та твердій пам’яті, з власної ініціативи не розв’яже війну для того, щоб зробити своє життя і життя населення своєї країни – гіршим. Але тривала війна на виснаження ресурсів, безумовно, зробить життя гіршим, ніж до війни. З таким буде миритися населення країни, яка обороняється, хоча б тому, що вони цієї війни не хотіли і якби їхня воля, вони б самі її не починали, а ось у сторони, яка напала, був вибір, і вона його зробила, отримуючи різко негативний і головне – дедалі гірший результат.
Бездарна, сіра міль не могла отримати іншого результату, і вона його отримала. А в цьому випадку в неї виникає страх того, що за все те, що вона накоїла для власного населення, з неї можуть запитати. І між іншим, під такими думками є цілком вагоме обґрунтування, яке доступне для розуміння навіть такій неосвіченій сутності, як прутін. Він розуміє, що стадо як таке навряд чи самоорганізується для бунту, бо він дуже добре знає його жадібність і боягузтво, але якщо хтось підніме прапор повстання, це буде зовсім інша справа.
Власне кажучи, вся історія курника, чи то московія, чи то росія, вказує саме на це. Стадо не здатне на якісь рішучі дії доти, доки не з’явиться якась харизматична фігура, здатна повести за собою темні маси. Буквально всі бунти і перевороти відбувалися за таким сценарієм, хоча були варіанти, що до мас справа так і не дійшла і все закінчувалося чимось на кшталт палацового перевороту. Але маси ніколи й нічого самостійно не могли зробити. Простіше кажучи, Майдан у курнику не може статися в принципі. Для цього там немає ні волі, ні розуміння свободи як самостійної та самодостатньої цінності, за яку можна вступати у бійку особисто. А ось інші варіанти, описані вище, цілком можливі.
Просто уявімо, що такий собі Іван Іванов, маючи якийсь бекграунд, який дозволяє йому голосно висловити своє «фе», піднімається і говорить про те, що режим – прокрався, привласнив собі багатства, що належать народу, і втягнув країну в бійню, яка їй не потрібна. А далі він просто слово в слово повторює обіцянки, які одного разу дав сам прутін: відійти від сировинної економіки, видати населенню частку від видобутку природних копалин і взагалі зробити життя ситим і безпечним. Плюс до того, він пообіцяє відразу закінчити війну, яка всім уже набридла.
(Далі буде)
Е ще четвертий шлях,яким бажали йти більшовики у 20-30-х роках.Це шлях не захоплення тіки ресурсів сусідів чи поработіння іх народів,а прищеплення певній(самій неосвіченой частині) ідей про іх зверхність до усіх інших верств.Тобто “пролетарська революція” переходить у “диктатуру пролетаріату”. Теоретично це безпрограшній вариант тому, що завжди робітників більше інженерів, крестян більше агрономів, а солдат більше за офіцерів., і едине шо може стати на заваді-це розумність усіх верств населення та неприйняття ними ідей “Відняти та розділити”. Наслідки прийняття такой ідеі ми можемо спостерігати майже в усіх “комуністичних” краінах; 1.Братовбивча війна. 2.Винищення усіх супротивників переможного режиму, 3. Створення військовой дикратури із безправним населенням.4.Підготовка та напад на сісідів. 5.При вдалому нападі у сусідів йде по пунктах 2-3-4-5. Таким чином процес безкінечний,а правляча верхівка стае династіей на кшалт фараонів.