Автор перекладу: Світлана
ПРО ДРОНИ
Як і очікувалося, впродовж дня почали надходити деякі подробиці удару у відповідь, якого ЗСУ завдали по глибоких тилах противника. На цей момент ще немає особливої конкретики, але противник назвав нічну атаку однією з наймасштабніших за останній час, а в деяких регіонах масштаб виявився взагалі рекордним. Ось як виглядає цей масштаб у виконанні відомства Бєлоусова:
«Збройні сили України (ЗСУ) у ніч проти 4 квітня атакували 10 регіонів росії, застосувавши 107 безпілотників… Відомство (Бєлоусова – ред.) традиційно стверджує, що всі БПЛА було «перехоплено та знищено». За даними міністерства, засоби ППО збили 34 дрони над Курською областю, 30 – над Орловською, 18 – над Ліпецькою, сім – над Калузькою, чотири – над Ростовською, три – над Тамбовською, два – над Брянською, по одному – над Тульською та Воронезькою областями. Три безпілотники було знищено «над територією Московського регіону» і ще чотири – «над акваторією Азовського моря».
І справді, навіть їхня преса іронізує з приводу «традиційності» заяв контори. А щойно ми розглянули два приклади того, як противник успішно перехопив повітряні цілі чотирма гелікоптерами поспіль та цілою базою стратегічної авіації. І справді, чим вони вже тільки не збивали повітряні цілі: і кораблями, нафтобазами, і навіть нафтопереробними заводами. Але з іншого боку, їх також можна зрозуміти. Адже зенітні засоби заточені на перехоплення дронів, із чим успішно справляються, а от уламки – зовсім інша річ.
Словом, день за днем вони збивають геть усе і нічого їх у цьому не може змінити, та й навіщо? Тут можна щиро побажати: перехоплюйте на здоров’я, хоч кремлем. Але звідти також надходять інші новини, але теж із позитивною конотацією.
ПУТІНІСТ І ЧУЧХЕЇСТ – БРАТИ НАВІКИ?
Як відомо, прутін зараз розривається між двома потребами, через які просто неможливо перестрибнути. З одного боку, треба виконувати контракт, насилу укладений з товаришем Сі, а значить – безперебійно постачати Китаю хрящі, а з іншого, йому самому потрібне гарматне м’ясо, і бажано більш високих кондицій, ніж те, що йому вже доводиться гнати на штурми. І тут йому на допомогу прийшов товстунчик Ин, який шле молодих і здорових піхотинців, хай і невеликого зросту.
Зате ці бійці мають заручників з числа своїх родичів і точно не почнуть бігти і ховатися. Плюс до того, навіть якщо вони побіжать, то прикинутися чеченцем, наприклад, їм навряд чи вдасться. Плюс до того, вони не знають місцевих мов, і навіть сказати церковнослов’янською «іх бін – хворий» – не зможуть. І от в аспекті філології там виникають усе нові колізії, одна з яких сталася буквально цього тижня. Виглядає це так:
«Вкрай неприємний інцидент стався в одному з прикордонних з Україною регіонів (у якому саме – не розкриваємо на прохання джерел). Туди, щоб підвищити ефективність атак наших бійців, перекинули групу військових із КНДР.
«Корейці все ніяк російську мову не вивчать. Тому стався конфлікт. Бійці з КНДР приїхали до наших хлопців, почали там щось белькотіти по-своєму. Наші не зрозуміли і подумали, що їх матюками посилають. Вирішили повчити корейців ввічливості. Почалася бійка. А наші союзники, на жаль, застосували зброю, почали стріляти», – розповіло джерело в Міноборони…»
Тут ось що цікаво. Цар сам же просив Ина видати йому кілька тисяч багнетів, і той пішов назустріч, причому видав йому елітну піхоту та спецназ. А якщо так, то начебто чоботам, які контактують з чучхеїстами, варто було б вивчати північнокорейську говірку корейської мови, та ні! Вони всі сподіваються, що вивчатимуть саме їхню мову. Але тут виходить як у тій приказці про Париж:
– Знову хочу в Париж…
– Ти бувала в Парижі?
– Ні, я вже хотіла…
Так і тут: уже скільки інцидентів було з мовними бар’єрами, але чоботи навіть не думають розвернути свою звивину, утворену кашкетом, у якийсь інший бік. Їм навіть не спадає на думку, що приїжджають нові чучхеїсти, і навіть вони якби захотіли, то вивчали б мову кілька місяців. А ті, що прибули раніше, вже стали частиною місцевої флори і фауни, і тому вчитися їм уже ні до чого.
Ба більше, якщо в розмові з такими чоботами хтось необережно вимовить слово «філологія» або ж «лінгвістика», то реакція може бути більш жорсткою і набагато важчою, ніж зауваження зі старої комедії «В моем доме – не вИражаться!». Саме так чоботи сприймають деякі корейські слова, а в результаті стався ланцюжок кумедних подій:
«Внаслідок перестрілки загинули 9 бійців із КНДР і троє наших військових, у тому числі один офіцер. Ще п’ятеро учасників інциденту затримано, триває розслідування».
Воно, звісно, в масштабах величезної війни лише 11 двохсотих – не такий уже й великий показник, але тут важливо те, що вони вмолотили один одного «власним ходом» і на них ЗСУ не довелося витрачати ні часу, ні боєприпасів. Водночас саме такі пригоди наштовхують на певні філософські роздуми та відповідні висновки. Так, один із заступників Бєлоусова зробив такий висновок:
«Мовне питання іноді дуже гострим стає на тих ділянках фронту, де воюють корейці. Російську мову вони вивчати категорично не хочуть. А словниками корейської мови користуються небагато офіцерів. Та я їх і розумію: вони захищають росію, навіщо для цього ще корейську мову вчити? Та й коли? Я звернувся особисто до Андрія Ремовича Бєлоусова, хай він щось із цим зробить».
Звісно, Андрій Ремович міг би зобразити сальто, але при погляді на нього стає зрозуміло, що нічого хорошого з цього не вийде, хіба що пісок із нього посиплеться. Плюс до того, він постійно молиться матінці матронушці, і тому щоб щось зробити, йому потрібно відірватися від цього заняття, а на це він піти не може в принципі. Але висновки можуть бути і в іншій площині.
Всі ми пам’ятаємо про те, що в російських вишах змінили програму навчання для того, щоб замістити курс європейських іноземних мов китайською. Тоді все відбулося без найменших протестів і з розумінням публіки, а тут просто якась проблема виникла. І при цьому китайських військ на фронті немає, а корейські – ось вони. Виникає запитання: в чому різниця між необхідністю вивчення цих двох мов? І на думку спадає лише одна відповідь. Вони мають чітко розуміти накази, які отримують. Їх треба розуміти з контекстами, інтонацією та іншими речами, а з корейцями все навпаки. А якщо так, то чекаємо нових історій про пригоди чучхеїстів у глибинах курника.