Автор перекладу: Світлана
Сьогодні відбувся обмін повітряними ударами, і противник, як завжди, бив по житловому сектору. У нас є жертви. Але й у нього вночі відзначалася двіжуха, яку так любить їхній цар. Поки йдуть перші повідомлення про те, що під атакою були як мінімум Ліпецька та Московська області. Ще складно говорити впевнено про те, що стало ціллю дронів ЗСУ, але з Московської області вже пишуть, що дронів було багато і були вони якісь незвично великі. Словом, дорогі москвичі ще не мають стійкого досвіду в цьому плані, і швидше за все, їм просто нема з чим порівнювати габарити літальних апаратів, але судячи з їхніх коментарів, вражень у них – хоч греблю гати.
Що там було уражено – невідомо, але спостерігачі стверджують, що дронів було багато і частина з них вибухала на відстані, з якої вибухи було чути, а частина – явно полетіла кудись далі. Публіку ж цікавить не те, куди вони полетіли, а як вони полетіли. Адже вони були впевнені, що перебувають усередині найгустішого купола ППО/ПРО у світі, і ця впевненість підживлювалася тим, що до них справді дуже довго нічого не летіло. Звідси виникла впевненість у тому, що «небо на замку» і можна спати спокійно. А тепер ця ілюзія розбилася на друзки просто об один факт: дрони летять, а роботи ППО не видно зовсім.
На деяких відео, де окрім нічного неба та якихось вогнів населеного пункту, більше нічого не видно, а лише чутно звук моторів дронів, оператори явно чекали яскравого та барвистого шоу перехоплення дронів їхньою власною ППО, але так нічого й не дочекалися. А їхніми пабліками, як каналізаційними трубами, вже понеслася думка про те, що, можливо, ППО зняли і перекинули на НПЗ або ще кудись, і вони залишилися беззахисними.
Чим це загрожує, вони знають, бо по телевізору вони регулярно і з задоволенням спостерігають кадри прильотів дронів по Харкову, Одесі, Дніпру, Кривому Рогу та інших українських містах і розуміють, що якщо їхні військові зняли зенітні засоби з їхнього напрямку, то прилетіти може до їхнього будинку чи навіть квартири, де їх знаходиться їхня власна тушка. Але ж вони явно хотіли не такої війни. І взагалі, їх за що?
Адже все було так добре, і вони насолоджувалися видами війни в Україні, які можна було вимкнути в будь-який момент, просто натиснувши кнопку на пульті управління телевізором. А тепер усе відбувається за їхнім власним вікном, і яку кнопку не натисни – нічого не зміниться. Проте є ж «Панцир», який збиває буквально все, інші комплекси ППО з пафосними назвами, але от же вони летять, і по них ніхто не стріляє.
Але такі міркування можуть виникати виключно через недосвідченість. Якби вони щільно поспілкувалися з жителями того-таки Бєлгорода, то дізналися б багато цікавого про те, як працює їхня власна система ППО. Особливо барвисті картинки вони могли б почути про роботу того самого «Панцира», чиї ракети б’ють по власних будинках так, що тільки встигай їх виколупувати зі стін і вставляти шибки. Плюс до того, від тих же бєлгородівців вони могли б дізнатися про те, що пускові установки від комплексів ППО використовуються не за призначенням, бо їхніми ракетами обстрілюють ті ж самі Харків чи Запоріжжя.
Та в будь-якому разі, довгий час вони почувалися впевнено, бо жили в найзахищенішому місці на планеті, а тепер – усе. Реальність звалилася на них із чорного неба і розчавила їхні ілюзії так, як кілька років тому бульдозери чавили турецькі помідори та європейські сири. Але тоді хоч не було так страшно. Словом, тривожність прийшла в регіон, який такого зовсім не очікував, і це не може не тішити.
Ну, а з Ліпецької області повідомляють про те, що туди теж прилетіла зграя вогняних птахів, але на відміну від москвичів, «ліпетці» вже навчені досвідом і вже точно не мають жодних ілюзій щодо роботи їхньої ППО. Тому там розглядають такі події з практичної точки зору. Так, місцеве населення нарахувало щонайменше 20 потужних вибухів, природа яких поки невідома. Думки публіки розділилися, і одні пишуть про те, що, швидше за все, це була атака на місцевий металургійний комбінат, а інші – що вибухи були швидше з боку військового аеродрому.
Знову-таки, на момент написання тексту не було якихось конкретних повідомлень про результати атаки, але можна не сумніватися в тому, що якщо після прильоту не пішла вторинна детонація боєприпасів або бойових частин до них і не виникла пожежа складу ПММ чи чогось подібного, противник максимально перекриє канали інформації, за якими хоча б приблизно можна буде зорієнтуватися в масштабах шкоди, якої вдалося завдати противнику.
Учора ми звернулися до теми розгрому авіабази «Енгельс-2» саме з тієї причини, що за два тижні ситуація так і залишилася в режимі гіпотез та припущень, хоча, швидше за все, це був зразково-показовий удар, гідний занесення цієї операції до підручників з військового мистецтва. Іноді деякі деталі спливають несподівано і частіше – з ворожих джерел. І дуже рідко докладні описи події наводять уже наші фахівці на підставі відкритих даних, які ЗСУ вважають за можливе надати для вивчення.
У більшості випадків така інформація надходить від противника, і отримані дані можуть пролити світло як на цілком конкретну, але вже забуту подію, так і на щось подібне, про що даних майже немає. Так сталося і цього разу. Буквально щойно один із ворожих ТГ-каналів, який згодом наводить деякі подробиці їхніх втрат, надав деякі дані про операцію ЗСУ, проведену ще 24 березня, і не викликав якогось особливого інтересу у наших медіа, які були зайняті «більш іншими» питаннями.
Але ж ішлося про те, що одним ударом вдалося вивести з ладу відразу чотири вертольоти противника, причому в повідомленні було сказано, що цими вертольотами виявилися два Ка-52 і два Мі-8. З цього випливало, що під удар потрапили два штурмові вертольоти і два транспортні. І от з’ясовується, що й «Мішки» теж були у штурмовому виконанні, обвішані касетами з некерованими ракетами та кулеметами. А зрозуміло це стало тому, що тільки зараз у Мережу потрапило відео, на якому його автор оглядає гелікоптери відразу після удару. Наполегливо рекомендую подивитися його за посиланням.
Противник стверджує, що удару було завдано ракетами РСЗВ «Хаймарс» М30А2, які мають десятки тисяч вольфрамових елементів ураження і, відповідно, перетворюють на решето бойову техніку противника, яка не має елементів бронювання. На відео чудово видно, як виглядає авіатехніка противника після того, як по ній б’є хвиля таких вольфрамових кульок. Начебто вертушки і не згоріли і виглядають більш-менш пристойно, але насправді вони прошиті буквально тисячами отворів і їх простіше пустити на переплавку, ніж відновлювати. Звідси виникає запитання про те, що якщо все це зробила одна ракета з БЧ 90 кг, чия вибухівка просто надає прискорення елементам ураження, то як виглядає детонація сотні крилатих ракет на авіабазі в Енгельсі і як можуть виглядати більші літальні апарати, ніж ось ці вертольоти?
Словом, добре, що хоч через якийсь час з’являються подібні дані, за якими можна судити і про інші події. Щоправда, їх доводиться спеціально розшукувати, бо історія вже перегорнула сторінку цих подій і витіснила їх новішими.