Про санкції та про совок (Частина 3)

В обох випадках ідеться про тих, хто з погляду вождя став безсовісно багатим. Напевно, йшлося про щасливих власників яхт, літаків, островів і замків за кордоном, «Патек Філіпп» на руці, зрештою!

Через те що саме розстріли давали бажаний та незворотний результат, вождь пролетаріату став більш чітким у своїх розпорядженнях.

22 августа 1918 г. (Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 50. С. 165).

«Саратов, (уполномоченному Наркомпрода) Пайкесу. …советую назначать своих начальников и расстреливать заговорщиков и колеблющихся, никого не спрашивая и не допуская идиотской волокиты».

Справді, яка може бути тяганина? Сумніваєшся? Ось тобі куля в лоб! Вона позбавляє сумнівів раз і назавжди. Але іноді одних розстрілів «малувато буде». І тоді починає проступати вигляд сирійського Алеппо, хоча ні, це було сто років раніше.

10 сентября 1918 г. (Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 50. С. 178).

«Свияжск, Троцкому. Удивлен и встревожен замедлением операции против Казани, особенно если верно сообщенное мне, что вы имеете полную возможность артиллерией уничтожить противника. По-моему, нельзя жалеть города и откладывать дольше, ибо необходимо беспощадное истребление…»

Словом, якось днями володимир путін сказав щось подібне: мавзолей – священне місце, де спочивають мощі совкового святого. Особисто він, путін, вважає, що комунізм у своїй суті дуже близький християнству! І тут він уперше сказав правду. Нинішнє московське християнство настільки наближено до моделі, яку для нього створив КДБ, що його неможливо відрізнити від совка, який відновлюється. Інша річ, що за тих часів він був дещо іншим. Це підтверджують мощі совкового святого, що лежить у мавзолеї.

19 марта 1922 г. (Известия ЦК КПСС. 1990. № 4. С. 190–193).

«… я прихожу к безусловному выводу, что мы должны именно теперь дать самое решительное и беспощадное сражение черносотенному духовенству и подавить его сопротивление с такой жестокостью, чтобы они не забыли этого в течение нескольких десятилетий… Чем большее число представителей реакционного духовенства и реакционной буржуазии удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше».

Якраз на кілька десятиліть і вистачило, як заповів великий Ленін. До речі, Володимир Ілліч сформулював і завдання «русского міра», які намагається реалізувати безталанний володимир володимирович. Сто років тому геніальний мислитель заповів, що і як робити зі своїми сусідами.

Ленин, август 1920 г. (Латышев А.Г. Рассекреченный Ленин. М., 1996).

«…Принять военные меры, т. е. постараться наказать Латвию и Эстляндию военным образом (например, «на плечах» Балаховича перейти где-либо границу на 1 версту и повесить там 100 –1000 их чиновников и богачей)».

Але все це важливе лише для ілюстрації того, що пролетаріат чи, точніше – бидло, вже має генетичну пам’ять того, де і як треба забрати, щоб потім поділити. Тобто в разі чого на броньовик вилізе якийсь Нео-Ленін і нічого нового розповідати не стане. Він просто наведе цитати вождя, і бидло все згадає, після чого вирушить у гості до багатих. А вказані в санкційному списку особи стали безсовісно і нахабно багатими Буратінами. Вони, Буратіни, це знають, а тому всі свої схеми розрахували так, що як тільки почнеться бунт, вони швиденько вилітають у тихі країни, де всі закони працюють як треба, де мила і привітна публіка, а не своє злісне та агресивне бидло.

Санкції, несподівано для них, зробили цей маневр майже неможливим. Не зовсім неможливим, а майже неможливим. Для того щоб відновити свою можливість екстреного драпу, треба заплатити, і не лише грошима, а й інформацією про гроші та інші цікаві речі своїх спільників і особисто товариша путіна.

Спостерігачі зазначають, що засудження міністра Улюкаєва до восьми років суворого режиму – з цієї самої опери. Виявляється, він написав заяву на звільнення, мовляв, піду за власним бажанням, і все тут. Але краще б йому переодягтися в жіночу сукню та бігти через китайський кордон. У путіна одразу зрозуміли, що хлопець вирішив, що «пора». Словом, для всієї публіки санкцій зараз настали часи серйозних роздумів.

І останнє. З різних джерел іде вал інформації про те, що Вашингтон обсіли прохачі, які сподіваються не постраждати від нового пакету санкцій. Це наводить на два припущення. Перше. Наша дипломатія та спецслужби у співпраці з американськими колегами таки намацали найболючіші точки двоголового півня. Саме по них і готується удар. Ми ніколи не дізнаємося, які обсяги розвідданих Україна передала до Вашингтона, але вже зрозуміло, що там уже створено їх критичну масу. Другий висновок – про потужність майбутніх санкцій. Якщо навіть на тлі вже ухвалених санкцій вони виглядають настільки страшними, то це буде щось особливе.

Отже, чекати залишилося недовго, і є припущення, що наприкінці січня – на початку лютого в наших магазинах може виникнути гострий дефіцит попкорну.