Років 25 тому знайомі моїх знайомих попросили допомогти їм із оформленням документів на виїзд до Австралії. У ті часи у нас було консульство Австралії, здається, на Саксаганського. Це була родина досить молодого хлопця, технічного співробітника аеропорту Бориспіль. Уже чому він вирішив поїхати – не знаю, як не знаю і причини такого дивного вибору місця для від’їзду. Але суть не в цьому.
Кілька місяців після переїзду він писав на електронну пошту, спочатку дуже об’ємні, а потім – усе коротші листи про свої враження про Австралію. На його думку, це було місце для спокійного життя людей. Особливо підкреслював тотальну доброзичливість і неконфліктність оточуючих, що спочатку сприймалося як якась гра. Але потім починає доходити, що вони там справді так живуть, і причому так живуть давно і навіть слабо собі уявляють, що може бути якось інакше.
Усе це до того, що бездумна міграційна політика може перетворити на пекло найбільш спокійне та доброзичливе місце, яким начебто, довгий час, була Австралія. За враженнями колег, з Австралією, за цим критерієм оцінки, могла б посперечатися лише Нова Зеландія, але особисто мені там не доводилося бувати, і тому доводиться відштовхуватися від того, що пишуть читачі ЛО. І ось схоже на те, що ті добродушні часи вже канули у Вічність, причому – не під тиском стихійних сил чи чогось подібного, а внаслідок послідовних помилкових рішень і неправильного світосприйняття.
Загалом, нічого дивного немає в тому, що дуже багато людей оцінюють оточуючих по собі, тобто, по тому набору якостей і відповідно – набору дій, які вони допускають для себе і які не допускають, що часто призводить до неприємностей та трагедій. Ті, кого заносило відпочивати в Єгипет, напевно, стикалися з інструктажами про те, що за межами готелю діють зовсім інші правила, і що практично кожен місцевий житель бачить у вашій особі гаманець, з якого потрібно вийняти гроші більш-менш законним, але точно – несподіваним для вас способом.
Тому там закликають вчинити одним із двох способів: або не залишати межі готелю, оскільки практично все можна отримати на території готелю, куди сторонні потрапити не можуть, або виходячи в місто, включити максимальний режим пильності, щоб не зіпсувати собі весь відпочинок. Якщо інструктаж веде досвідчена людина, то вона звертає увагу на те, що місцеві жителі мають свій світогляд, що сильно відрізняється від вашого, і релігія тут має роль підвищувального коефіцієнта. Не більше. І найголовніше, всередині власного суспільства та системи цінностей, у них існують власні баланси, але вони знаходяться не в тих місцях, де у європейців чи представників західної цивілізації.
І тут виникає ключовий момент. Якщо ви приїхали до Шарму чи Хургади, то це 10-14 днів. І ось у цей час треба або ізолювати себе від подібних викликів, або треба себе мобілізувати і, усвідомлюючи те, що, де і як ви робите – зануритися в місцеві реалії. Причому, якщо ви це робите поряд із готелем, то це ще не екстремальний варіант, оскільки торговці роблять свій бізнес з урахуванням того, що власники готелів – непрості люди. А ось якщо занесе кудись далі, то тут варіанти можуть бути й зовсім оригінальні.
(Закінчення буде)