Отже, в конституції будь-якої демократичної держави є принцип рівності всіх перед законом. Ще з часів Декларації Незалежності США цей принцип запроваджено як один із базових, на чому тримається вся конструкція влади. І начебто все просто, але тут згадуємо форму доповіді, наведену вище, і застереження «крім». І далі виявляється, що з-під дії цього принципу виведено президента і/або депутатів парламенту, бо на них поширюється імунітет. Свого часу при вивчені курсу конституційного права мені довелося прослухати лекцію про те, що така норма має унеможливити тиск на найвищі органи влади, і тим самим виключається можливість паралічу цієї самої влади.
Здавалося б, це – незначний і цілком виправданий відступ, але це стосується базового принципу! А в такому разі обов’язково руйнується сам фундамент демократії. Якщо всі рівні, то без вилучень і винятків. І просто зараз ми спостерігаємо за тим, як це вилучення руйнує цілі державні системи. Та й форма виглядає вже спекулятивною, якщо не відверто шахрайською. Адже якщо в одному рядку конституції ви пишете про рівність перед законом, а в іншому – виключаєте можливість переслідування за законом певних посадових осіб, такий стан справ можна називати як завгодно, але точно – не рівністю. Простіше кажучи, якщо ви зашиваєте в конституцію «імунітет», то повинні прибрати слово «рівність», інакше це не конституція, а правила гри в наперстки.
Насправді цей удар під ватерлінію демократії не тільки формальний, а й змістовий. Адже в такому разі знищується принцип відбору найкращих і найчистіших представників нації, які тільки й мають обіймати найвищі посади в державі. Якщо кандидат справді чистий і йшов своєю політичною кар’єрою, не зрізаючи кутів, то йому нема чого непокоїтися з приводу того, що хтось накопає на нього якийсь бруд. І більше того, якщо він обійняв високу посаду не для реалізації власних амбіцій та покращення свого матеріального становища, то час його роботи на цій посаді не приведе його на лаву підсудних. А той, хто має масу скелетів у шафі, просто не полізе нагору, щоб із цих висот не загриміти в цугундер.
РЕАЛІЇ
Простіше кажучи, цим вилученням ламається сам принцип висування нагору найкращих із найкращих, і в такому разі не варто дивуватися з того, що нагору прориваються найзатятіші шахраї та негідники. Причому ми не розбалувані якимось тривалим досвідом формування влади з гідних людей, за якими не водиться стільки «подвигів», що тільки їх перерахунок займе багато часу, але зараз ми спостерігаємо за тим, як цей же принцип спрацював у США. Мало того, що на вершину влади потрапив шахрай, а можливо – і шпигун, то зараз він зловживає власним імунітетом і коїть таку дикість, яку неможливо було уявити років десять і більше тому саме в США і саме у виконанні президента.
І ось наші колеги пишуть про те, що Ізраїль стрімко перетворюється на автократію совкового типу. І ось що тут цікаве. Вчора було сказано про те, що коли експрезидента Франції Саркозі відправили на нари, чинний президент взяв участь у його долі лише щодо пропозиції обрати собі в’язницю на вибір. А ось в Ізраїлі президент публічно заявив про те, що він би «не хотів бачити Нетаньягу» у в’язниці і тому схиляється до його помилування, нехай і на певних умовах. Вдумаймося в цю дикість. Президент не хоче! Та хто тебе питає про те, хочеш ти чи не хочеш? Написано: рівність перед законом – то забезпеч цю рівність. І тут уже незрозуміло, чия позиція підліша – Нетаньягу, що нахабно вимагає помилування, чи Герцога, що міркує в цьому ключі.
І взагалі інститут помилування – суперечлива штука. З одного боку, той, хто подає таке прохання, повинен визнати свою провину і покаятися у скоєному, після чого це може якось спрацювати в принципі, але на прикладі Ізраїлю ми спостерігаємо, що цей інструмент може бути використано не за призначенням, тому що Бібі провини не визнав, ні в чому не покаявся, але вимагає помилування та ще й намагається задушити суд.
Однак сам цей інструмент де-факто ставить під питання не лише принцип рівності перед законом, а й принцип невідворотності покарання за скоєний злочин. А якщо ж особа, що має повноваження помилування, може застосувати його щодо своїх рідних, близьких і навіть себе, як у США, то це вже виглядає як прихована форма свавілля та беззаконня. Словом, як було сказано вище, «пригод не сталося, крім…»
Про імунітет: я колись дано зустрічала інформацію про те, що малася на увазі неможливість переслідування за політичну позицію, точку зору, але це не стосується злочинних дій, вчинків. Та можновладці-злочинці прикриваються цією нормою зловживаючи своєю владою. Все як завжди тому, що народ не поспішає протестувати, коли ще можна щось виправити, а починає по кухнях “роптать”, коли вже пізно. Приклади ось вони: Україна зелена та Америка руда. І де та хвалена американська система стримувань і противаг? Давно згнила.
“народ не поспішає…” -Більшість ніколи і ніде не “цікавиться політикою”.
От і маємо результат, на жаль.
“Это не просьба о помиловании, а шантаж с угрозами”. Интервью с адвокатом Бавли-Двир
https://www.newsru.co.il/israel/11dec2025/bavli_dvir_701.html
Про Ізраїль можна сказати-“ведь там на четверть бивший наш народ”(с). А з огляду імунітету, так і на сонці є плями, тому там “на горі” думають кожний про себе-а як на мене щось нариють? Тому і “крутять законом, як циган сонцем”
Недалек тот час, когда барыги от власти начнут продавать индульгенции
Дивлячись на те що коїться у світі здається що час демократії доходить до кінця. Знову насувається епоха імперій. Або скоріш за все нові темні часи.
Шановний пан anti-colorados!
Змушений вам пояснити деякі базові принціпи функціонування суспільства. Перше що спадає на думку, це перекручування: в демократиних странах принцип іммунітету стосується тількі і виключно, стосовно депутатів, діяльності в стінах парламенту і стосується виключно політичної боротьби. І найкраще це висловив один з амеріканськіх президентів: “Мені не подобається ваша точка зору, але я покладу життя, щоб ви могли мати власну точку зору!”.Якщо це прийняти, все інше стає більш зрозумілим. З приводу Нетаньяху – у нього все далеко не безхмарно, бо періодично відбуваються масові демонстрації.А з приводу амністії йму – то наскількі я знаю, попередньо повинен бути вирок суду. Може я чогось не розумію, вибачте.
З приводу доповіді чергового, треба було читати Статут внутрішньої служби, бо там зазначено, “За час мого чергування подій не трапилося або трапилося щось”. За 20 років служби я сам неодноразово доповідав та отримував доповіді. Можу сказати, що деякі чергові (сержанти) намагалися в усіх випадках так доповідати, але більшисть доповідали в разі необхіднсті : “за час мого чергування трапилося …, інших подій не було”. Інколи доповідь продовжувалася в канцелярії роти з певними подробицями. Чому інколи черговий доповідав неофіційно в канцелярії? Дедовщина, кругова порука та інши солдатські вибрики. Одного разу я жорстко покарав чергового за неправдиву доповід, на зборах офіцерів частини командир доповідав про такі самі доповіді інших осіб добового наряду (офіцерів). Покарання було неминуче.
з приводу дедовщини – це була хвороба суспільства. Наприклад, деякі молоді солдати в учбовій роті не могли зрозуміти її відсутність і самі шукали кому підкоритися. Це правда! Але така сама дедовщина була на виробництві, в ПТУ, в деякіх технікумах і ВУЗах. Там індульгецією від покарання були наявність партквітка, профсоюзна активність (не завжди), близкість до керівництва або стукачество.
Дл речи, головними борцунами за права солдатів були саме стукачи.
Шановний Олександре, цю фразу приписують Вольтеру, але насправді вона йому не належить. Це художній виклад духу ідей Вольтера. Приблизно – “Я не згоден з тим, що ви говорите, але готовий померти за ваше право це говорити”.
В США взагалі існує “превентивне помилування”. Так президент Байден превентивно помилував купу своїх родичів і не тільки їх за будь які вчинки скоєні у певний термін.
а чого ви не наводите ЧОМУ були превентивно помилувані люди які взагалі не вчиняли кримінальних дій?
це ж був їх захист від помсти скаженого нарциса!
а треба було би
інакше без уточнення ситуації ваш допис дорівнює дії Байдена по захисту людей від вірогідного майбутнього тиску мстивого невігласа зі свавіллям самого трампомпона та його посіпак.
якось так…
Я намагаюсь не писати того, чого не знаю. Вчиняли, чи не вчиняли помилувані Байденом родичи кримінальні дії я не знаю. Хоча ні, про одного родича знаю – суд, як це й має бути, встановив кваліфікацію окремих дій сина Байдена, Гантера Байдена як “кримінальні злочини”.
Дякую за уточнення. Мені ці ідея подобається незалежно від автора.