Скажімо так, прутін уже не раз показав себе таким богатирем, що хоч сокиру вішай. Усі пам’ятають, як він «раптово» пройшовся рідним Пітером так, що за кілька кварталів не було видно ні машин, ні людей. Та що там, навіть котів чи голубів не було видно. Ну, а раптовість його пішого проходу була настільки оглушливою, що місцевим жителям заборонили підходити до вікон і балконів та попередили, що на дахах будинків уздовж раптового маршруту царя є снайпери, і вони стрілятимуть у все підозріле.
Усім також відомо про те, що цар возить із собою масовку з ФСО, яку переодягають згідно зі сценарієм то в рибалок, то в робітників, а то ще в когось. Це все – від його богатирської доблесті. Ну, а його стіл-аеродром, напевно, покладуть разом з ним у могилу, щоб чорти на нього не кашляли своїми вірусами. Тобто він сам не поведе власні війська на штурм і взагалі не з’явиться біля лінії фронту. Всі ці маскаради з його відвідуванням військ знімаються недалеко від його бункера, щоб він міг встигнути сховатися, але навіть у таких умовах, коли він одягається в камуфляж, вигляд у нього такий, що він сам під себе наклав вето, причому – кілька разів поспіль.
Усе це до того, що його обіцянки та погрози повинен виконувати хтось іще. Зрозуміло, що йому начхати на той шар населення курника, який він вважає несвіжим фаршем чи протухлим м’ясом. Але все ж таки він спілкується з кашкетами і чоботами просто тому, що його улюблена гра у війнушку передбачає саме такий формат спілкування. І тут виникає ситуація, що називається, проти правил жанру.
Так, якщо твоя ракета «Срамат» вчергове зіпсувалася на старті, то було б безглуздо взяти й розповісти про те, що ця «кузькіна мать» може долетіти хоч до Вашингтона, а хоч і до гастроному, тому після того як уламки ракети мирно вляглися навколо полігону, цар повністю виключив цю тему зі своєї риторики, а от про «днр» – наполегливо продовжує розповідати, не зважаючи ні на що. А зважати тут є на що.
Як ми пам’ятаємо, першою була підозра в тому, що цареві зловмисно згодували відверте ла*но про бої в Комсомольську, і це справа рук начальника генштабу Гєрасімова, і у зв’язку з цим там уже всерйоз говорили вже не про безумовну опалу генерала, а про його неминучу відставку, а то й посадку слідом за іншими генералами. Але просто зараз про цю ситуацію пишуть таке:
«Міністр оборони вирішив скоригувати свій прогноз щодо повного визволення ДНР. Раніше він заявляв, що цей процес може завершитись до 1 січня 2027 року. Але така дата викликала невдоволення путіна, крім того, її розкритикував Валєрій Гєрасімов. І Андрєй Бєлоусов захотів з’ясувати, чи можна покращити ситуацію…»
Тобто тут програється сценарій епопеї «Імперія завдає удару у відповідь». Гєрасімову якось вдалося переконати прутіна в тому, що про Комсомольськ йому розповів хтось інший і що Бєлоусов марно накидав на нього якісь нереальні звинувачення. Цей розклад хитнув ситуацію в інший бік, і тепер смаженим запахло для міністра. Саме з цієї причини він вирішив встати з мощів, на яких він зазвичай молиться, і спробувати зрозуміти, що взагалі відбувається на фронті, де взагалі кавалерія, лицарі і де гвардія, зрештою. А далі обізнане джерело так описало події, що відбулися слідом за цим:
«Андрєй Ремович поговорив десь із двома десятками серйозних військових, серед них – і ті, що мають безпосереднє відношення до боїв за ДНР. З Гєрасімовим, щоправда, не спілкувався. Усі в один голос відповідають – гарантій того, що ми зможемо звільнити ДНР до кінця наступного року, немає. А багато хто пропонує взагалі не будувати жодних планів з датами, бо це до розчарувань і зростання втрат приведе. Андрєя Ремовича так дістали ці відповіді, що він оскаженів. Кричав довго, лаявся. Я його, може, раз у житті таким до цього бачив».
Наші власні джерела говорять про те, що кричав Бєлоусов саме матюками, тупав ногами і взагалі – не стримався, а потім ще катався в цьому та обмазував собі морду обличчя. Словом, був украй незадоволений відповідями військових, і плюс до того, міністра аж вивертає від того, що Гєрасімов знову зміг викрутитися з начебто абсолютно програної ситуації.
І ось на цьому тлі прутін розповідає, що він там щось зробить силою… З іншого боку, він може розповісти, що його війська вже звільняють інше місце, назва якого теж складається з трьох букв і дорога йому як спогад про нестримну молодість, – НДР. Як тут не згадати завідувача відділення та його фразу, наведену вище?
Що пуйло, що Донні, це два старих п******а, пуйло з нахилом до педофілії, а Донні з пасивним напрямком. Їх думки, виступи та т.і. ніяк не пов’язані з реальним світом та подіями у ньому. Просто у старих п*****в різні мрії. У одного нобелівська миру, у іншого днр та інша херня. Головне у тому, що обидва не отримають очікуваного, бо обісруться. Така сурова правда життя.