Автор перекладу: Світлана
Відомий вислів «млини правосуддя мелють повільно, але впевнено» спрацьовує не завжди, та якщо все відбувається дуже швидко, то скоріше за все, саме правосуддя має імітаційний характер. Ну, а там, де воно працює і має відповідні традиції, швидкої роботи не буде. Адже на швидкість процесу впливають не тільки, а часто – не стільки обставини самої справи, а й безліч процедурних питань, які обійти суд не може обійти так, щоб не порушити букву закону. Простіше кажучи, якщо суд буде викрито в тому, що він десь «зрізав кут», то рішення буде ефективно оскаржено і скасовано вже не по суті справи, а саме за процедурою. Звідси і тривалість процесу, коли сторони можуть реалізувати буквально всі свої права, застосовні в цьому конкретному випадку.
Між іншим, про ефективність судової системи в частині її кримінального судочинства свідчить співвідношення обвинувальних та виправдувальних вироків. Якщо виправдувальних вироків нема або їхня кількість дорівнює статистичній похибці, можна сміливо говорити про те, що там правосуддя або померло, або не народжувалося ніколи. І в цьому випадку млини обертатимуться з такою швидкістю, що це виглядатиме як вентилятор, на який режим накидає маси противників. У решті випадків млини працюватимуть саме так, як було сказано вище.
Досить згадати, як вони працювали стосовно Трумпа в США. Практично всі чотири роки між його каденціями йшли ці самі суди, і лише кілька з них дійшли до остаточного рішення. Але зараз цікаво те, що і як відбувається у Франції, а там стався ефект вкидання пачки дріжджів у вигрібуху, після чого фонтанувати стало по всьому світу, і що характерно, із найбільш смердючих щілин, які тільки можна придумати. Йдеться про вирок, який оголошено стосовно лідера ультраправої партії Франції Марін Ле Пен.
Зазвичай ультраправі дуже люблять кишенькові гроші, і в цьому випадку вони наколядували близько 3 млн євро, а сама Маринка – близько 200 тис. Але це йдеться про те, що вдалося задокументувати і довести. Насправді там фестиваль був продуктивнішим. У результаті панночка, яка практично відкрито була на підсосі у прутіна, отримала чотири роки на ніс, із них – два роки з браслетом на щиколотці та ще два роки «умовно». Тобто якщо не буде дуркувати й порушувати закон, обійдеться без відсидки у в’язниці. Але додатковим покаранням стала заборона на висування своєї кандидатури на будь-яких виборах строком на п’ять років. Тобто наступні вибори 2027 року для неї пройдуть у режимі «повз касу».
У пресі не описано, в якому саме суді відбувалося засідання, але, можливо, драма розігрувалась у Палаці правосуддя на острові Сіте, за кілька сотень метрів від Нотр-Дам де Парі. Це місце відоме, і не тільки тим, що в єдиний комплекс входять замок і в’язниця Консьєнжері, церква Сен-Шапель і будівля на набережній Орфевр, де трудився комісар Мегре, а й тим, що там слухають деякі справи колишнього президента Франції Ніколя Саркозі.
Якщо хтось пам’ятає, перша справа була щодо «прослуховування», яке влаштували Ніколя та його адвокат, а з січня цього року там слухають куди цікавішу справу про отримання грошей на свою передвиборчу кампанію від покійного нині Муамара Каддафі. До речі, покійним він став саме тому, що пригрозив Ніколя опублікувати дані про те, як той переміг на президентських виборах за його гроші. Дехто й досі вважає, що Муамара вбили «повстанці», але насправді його ліквідував агент французьких спецслужб, який акуратно відстрілявся у натовпі «повстанців».
Відтоді Лівія стоїть в асані йоги, відомої як собака, що виє на Місяць, але таємницю вкладів на якийсь час вдалося зберегти. І ось мадам Марін спалилася на тому, що вона теж не може спокійно дивитися на гроші, які можна просто взяти й покласти в кишеню. Але вона, на відміну від Ніколя, отримувала гроші й від путіна. За руку її схопили лише одного разу, коли засвітилася операція, внаслідок якої підконтрольна прутіну структура, що знаходиться в Чехії, передала мадам кілька мільйонів євро, але це – інша історія. Вона також залюбки підгрібала все, що погано лежить. Знову-таки, і у випадку з путіним, і у випадку ініціативних привласнень грошей ідеться лише про епізоди, які були розкрито і доведено.
Зараз вирок оголошено судом першої інстанції, а це означає, що попереду ще епопея апеляційного оскарження. Тобто поки ще вирок не набув чинності і адвокати битимуться за те, щоб визнати рішення незаконним. Французька преса вже зараз публікує заяви адвокатів, і з них видно, що вони намагаються оскаржити вирок саме з процедурних питань, не торкаючись того, що суть справи було розслідувано неправильно чи неповно. Простіше кажучи, вони не оскаржують факту того, що мадам поцупила гроші, а кажуть про те, що вирок було винесено не так, як потрібно, або не тим, ким потрібно.
З одного боку, це вказує на якусь загальну тенденцію, що спостерігається в усьому світі. Якщо раніше діяч, претендуючи на президентський пост, був зобов’язаний мати бездоганну репутацію і боже збав – не мати на холці вироків, які переводять його в розряд кримінальних злочинців, то зараз це вважається чимось на кшталт заслуженого титулу. Так, у США чинний президент має вирок і тавро шахрая, але публіку це навіть якось заводить, і вона залюбки надає йому повноваження зробити Америку великою знову.
От і Ле Пеншу не надто хвилює те, що вона може мати кримінальний вирок, але вона хоче позбутися додаткового покарання, пов’язаного з обмеженням права балотуватися на наступних президентських виборах. Простіше кажучи, вона розуміє, що її шанувальники вже дозріли для того, щоб голосувати за персонажа, який має кримінальну історію. І вона має на це всі підстави, бо приклад США показує, що якщо до вироку додати «прострілене вухо», то це – найкращий рецепт для перемоги на будь-яких виборах.
Гадаю, що читаючи ці новини, Вітя Янукович кусає лікті та шкодує, що не може приїхати до Франції чи США, щоб дати майстер-клас із управління країною, маючи за плечима дві ходки на зону. Гадаю, й містеру Трумпу, і мадам Ле Пен цей досвід став би у пригоді найбезпосереднішим чином. Може, Додік навчився б не тільки м’яч ганяти по галявині, але вже й по пеньках стрибав би кабанчиком.
Ну й на завершення – про дріжджі. З приводу вироку Маринці дуже негативним чином уже висловилася вся найганебніша світова помийка. Зрозуміло, що найбільш розлюченою і водночас веселою реакцією на цю новину стала промова спікера прутіна – Пєскова, який заявив таке: «Все більше і більше європейських столиць стають на шлях порушення демократичних норм». Ще раз: говорун диктатора вирішив щось розповісти про демократичні норми. Офіційний представник країни живодера та мародера тріщить вусами і мовить баладу про демократію. У цьому самому ключі висловилися й інші діячі, що сидять на підсосі у прутіна так, як і героїня повісті, але найбільш «просунутим» виявився Вітя Орбан із такою заявою:
Напевно, він не зрозумів дослівного перекладу цієї фрази, інакше він би вже мав примірювати браслет на ногу і неодмінно – поверх панчіх у велику сітку. Хоча з останньою умовою в нього, може, й нема проблем, бо давно відомо, що той, хто дівчину годує, той її танцює, а танці без панчіх – то таке. З іншого боку, вирування лайна тільки почалося, і напевно, його хтось іще переплюне. Ну а Маринка, напевно, ставить собі базове філософське запитання: «Де ж я тепер столуватися буду?». Адже якщо з виборами – все, то хто ж їй заплатить просто за красу?