Авторка перекладу: Світлана
Давно і добре відомо про те, що для більш-менш правильних висновків про предмет або явище треба зібрати максимально можливу кількість фактів, розкласти їх у хронологічній послідовності й після цього встановити інші взаємозв’язки, що існують між ними. У такому разі релевантність висновків залежатиме від того, наскільки багато вдалося зібрати фактів для проведення аналізу. Але так це працює, коли йдеться про щось, що не є елементом контргри або самою грою противника, бо набір фактів буде не такою вже й твердою основою для правильних висновків.
Воно й зрозуміло, адже активна протидія полягає в тому, щоб згодувати противнику фальшиві факти, що в результаті приведе до неправильних, але власних висновків. Простіше кажучи, це не буде промовою прутіна чи Лаврова у стилі «Ми не плануємо нападати», тобто прямою конструкцією, яку пропонується взяти на віру. Натомість окремі факти фальсифікуються так, щоб між ними можна було встановити логічні зв’язки і врешті-решт дійти хибних висновків. Найпростішим засобом такого плану є камуфляж. Його метою є обман очей противника, який, дивлячись перед собою, повинен зробити висновок про те, що поряд нікого немає в той час, коли противник перебуває на відстані кидка.
У такому випадку сама технологія аналізу ускладнюється, і з урахуванням того що як мінімум частина фактів, доступних для огляду, можуть бути фальшивими, слід звернутися до збирання порожніх місць. Тобто знаючи, як повинен виглядати предмет вивчення, можна бути впевненим у тому, що має бути в конкретному місці в конкретний час, просто виходячи з природи предмета. Якщо ж тут виявиться порожнеча, то це відразу вказує на те, що загальний вигляд предмета не відповідає реальності.
І ось із цієї точки зору просто розгляньмо те, що відбувалося, а можливо, відбувається й зараз із суднами, що перевозять російську нафту. Ми вже читали обурені заяви турецької сторони, біля берегів якої було уражено кілька танкерів, і загалом уся ця картина виглядає дещо дивно і не надто логічно. У ній явно відсутні якісь важливі деталі, що не дають побачити її повністю, і, між іншим, у неї не вписується відверто дурна реакція прутіна на все, що відбувається.
Почнемо з того, що атака на танкери, що везуть російську нафту, є вкрай ефективним засобом боротьби з тіньовим експортом російської нафти. Це не тільки і навіть не стільки виведення з ладу самих суден, а й сам прецедент і реальна загроза атаки на танкери. Як мінімум, такі атаки піднімають ціну страхування танкерів, бо ризики стають позамежними. Мало того, тут уже явно перетинається межа страхування певних активів, які діють у мирний час, та активів, що діють у воєнний час.
Воєнні страхування – це зовсім інша історія, і таке страхуватимуть одиниці за кінськими тарифами, а решта просто виведуть подію за визначення «страховий випадок», і власник атакованого судна як мінімум не отримає страхового відшкодування, а як максимум – позбудеться страхування, бо всупереч його умовам оперує в зоні бойових дій. За такого розкладу судна, не куплені за російські гроші, просто відмовляться від сумнівних рейсів до берегів росії.
Цей чинник не стане вирішальним для обвалу експорту нафти, але стане чимось на зразок підвищувального коефіцієнта в загальній формулі впливу наших військових на ворожу нафтову галузь. Тобто частково виводяться з ладу нафтопроводи, вантажні термінали та інше обладнання, заточене під експорт нафти, а з іншого – вже почалися атаки на танкери. Хоча складно зрозуміти мотивацію іноземних, насамперед – турецьких моряків, які на власні очі спостерігають вогняне місиво в новоросійському порту і після всього цього знову йдуть туди «за каким-то интересом». Таким чином, це вже усвідомлений вибір – лізти в пекло, а тому наслідки перебування в зоні бойових дій уже лягають і на цих моряків, які точно знають, куди їх чорти несуть.
(Далі буде)
“Хоча складно зрозуміти мотивацію іноземних, насамперед – турецьких моряків…”
Мотивація дуже проста – тугрики.