Автор перекладу: Світлана
З давніх-давен на расеї символізм був набагато важливішим, ніж зміст. Розмах символізму був величезним і в минулі часи простягався від потьомкінських сіл до герба «російської імперії». Як відомо, князь Потьомкін-Таврічеський докладав зусиль до того, щоб створити символ величі та добробуту за рахунок фасадів та інших пристосувань. Здавалося б, навіщо витрачати час і енергію на свідомо марні заходи, але ні! Треба було створити вигляд, який повинен щось символізувати. Цю парадигму точно сформулював відомий філософ Свирид Петрович Голохвастов: «Главное в человеке не деньги, а натурально – хформа, вченость!» Він мав на увазі саме розум, який може створити форму – символ. Ось цим і займався найсвітліший князь.
Або взяти символ «расєйської імперії». Загалом усім більш-менш освіченим особам, у тому числі й тому ж князю, було відомо про те, що ніякої російської імперії до 1721 року не було взагалі. Було царство московське, або Московія, але цар Петро видав указ, який і надав ту саму форму – символізм. Цим указом він Московію перейменував на «росію», а царство – на «імперію». При цьому з таким самим успіхом він міг би назвати російською імперією курник або розбите корито – від цього курник не перетворився б на щось нове, от і Московія не перетворилася, проте символізм було створено.
У цьому сенсі дуже вдалим виявився символ імперськості – двоголовий орел. Нічого, що він перекочував із набору символів Орди, – тут він виявився дуже доречним, бо у своєму базовому прояві він символізує двоєдушність, а точніше – брехливість усього, що ти там бачиш чи чуєш. Ну, а в наші часи цей символ дуже легко застосувати до прутіна. Він неначе говорить про те, що прутин хоч і має один тулуб, як простий смертний, зате думає – за двох, ну їсть – теж у дві пельки. І куди не кинь, скрізь символи.
Так, десь із місяць тому противник організував штурм у складі бронетанкової колони, де на танки було встановлено червоні совкові прапори. При цьому федерація не називає себе СРСРом, проте прапори було повішено саме тих часів. А вся справа в символізмі. Вони символізували «прапор перемоги» і, мабуть, вважали, що якщо вони повісили такі прапори на свої танки, то перемога автоматично пошириться на всю штурмову бронегрупу. Зрозуміло, що згоріли й танки, і танкісти, і десант, який був у групі, і ті самі «прапори перемоги», але перед цим вони свято вірили в те, що з такими ганчірками над головою жодна причина їх не візьме.
Щоправда, якби вони знали справжню історію «прапора перемоги» і те, як усе було насправді, можливо, не ризикували б так своїми тушками, але тоді, 80 років тому, цей символ було штучно зліплено, і він пішов у маси. Не просто в маси, а в їхню гущу, біля дна вигребухи. Саме тому символ у вигляді червоних прапорів коли-не-коли та й проявляється на фронті. Щоправда, зараз їх на танки намагаються не чіпляти, бо й танків залишилося вже зовсім небагато, та й прапорів не напасешся, однак уже є інформація, що вирішується питання про те, як правильно прикрасити прапорами бойових віслюків, а саме в яке місце тварини можна надійно закріпити цей символ. Наразі немає документальних підтверджень того, що осли вже йдуть із прапорами, а це означає, що остаточного рішення поки що немає.
Проте будь-яка війна являє собою захід, під верх завантажений символізмом. Ба більше, куди не кинь погляд, хоч у просторі, а хоч у часі такого символізму буде хоч відбавляй. У цьому випадку є сенс звернутися до такого собі класичного вигляду символізму і до того, як це виглядає просто сьогодні. При цьому про класику жанру можна писати нескінченно, і, напевно, в кожного є власні спостереження і приклади щодо цього. Ми ж наведемо, мабуть, найбільш базовий приклад символізму.
З давніх-давен результатом бою було захоплення позицій противника. Очевидно, що якщо противник залишив свої позиції, то він зазнає поразки, нехай і не повної, проте поле бою залишилося за стороною, яка наступає. І вона, ця сторона, десь на видному місці встановлює свій прапор як символ оволодіння ворожою позицією. Гадаю, що попередні спостереження щодо встановлення прапорів на ослах можуть відображати саме цей момент – у сенсі виймати прапор з осла чи ні в разі чого?
Ну, а символізм цього заходу полягає в тому, що таким чином надсилається сигнал про перемогу, локальну чи загальну. І ось у цьому сенсі просто зараз на болотах розгортаються неабиякі баталії. Так, у владних коридорах противника дедалі гучнішими стають незадоволені запитання: де ж символ обіцяної перемоги? Адже все починалося з «Київ за три дні», а вже минуло три роки і розмашисто крокує четвертий рік війни, а перемоги немає й близько. Так, наприкінці минулого тижня депутат державної дупи противника Колєсніков публічно висловив своє «фе» і заявив про те, що це не наступ, а якесь посміховисько при тому, скільки ресурсів спалюється за, по суті, тупцяння на місці.
Чоботи суворо образилися на такі звинувачення, і особа, наближена до Гєрасімова та Бєлоусова, залишаючись анонімною, все ж заявила таке:
«Наступаємо ми справді не так швидко, як хотілося б. Плюс проблеми в Бєлгородській області додалися. Причин такої ситуації багато, об’єктивних та суб’єктивних. Наприклад, те, що військовим політики наобіцяли мир, і багато бійців стали менше ризикувати собою. Але коли цілий депутат Держдуми таке публічно визнає… Це неправильно, це робота на ворога… Андрєя Ремовича і так закидають неприємними запитаннями. Наприклад, президент майже щодня вимагає пояснити, чому українські війська все ще є в Курській області, хоча ми вже анонсували, що їх там добиваємо. Або чому вся ДНР досі не звільнена? А тут депутати лізуть. Що це, як не зрада і робота на ворога? Андрєй Ремович, чесно кажучи, в люті».
Але ж тут усе просто. В дупі, нехай і державній, жадають символізму. Адже ще до широкомасштабного вторгнення все було гарно і всім було добре. Товариш Шойгу щороку віддавав наказ побудувати з фанери символ Третього Рейху – Рейхстаг, і його кремезні чоловіки (яких уже давно нема) штурмували його в символічних ватниках для того, щоб нагорі встановити символ. Було ж все красиво і по грошах – зовсім непомітно. Подумаєш, відпустили на будівництво символічного рейхстагу грошей, як на справжній, і так щороку, але ті, колишні витрати зараз здаються копійками, які збирають батьки на ранок у дитячому садку. А головне – всі були задоволені, бо в один символ увіткнули інший, і всім стало добре. А тут усе дорого, криваво і нема потрібних символів. Деякі навіть кажуть про те, що ішак на фронті – чужий символ і навіть дуже недобрий натяк.
Таким чином, у середовищі чобіт зріє переконаність у тому, що ось такі аполітичні заяви можуть робити тільки шкідники або ж агенти іноземних розвідок. Вони вважають, що саме формулювання запитання про те, як три дні перетворилися на три роки, прямо підпадає під диспозицію статті про дискредитацію армії, а тому за такі запитання потрібно садити років на п’ять. А по-доброму – щойно рот закриється після промовляння цієї фрази, пацієнт повинен опинитися у штурмовій групі і на самому скрипучому велосипеді.
Загалом, спрага отримати якісь символи нестерпної перемоги може зіграти злий жарт. І справа тут не тільки в депутатах, а й у простих смертних. Ба більше, неможливість побачити символ перемоги в якихось реальних умовах змушує звертатися до альтернативних засобів. Так, їхнє воїнство все сильніше присідає на препарати, що прискорюють перебіг реальності. Є думка, що, приймаючи певні речовини, ворожі солдати отримують можливість побачити день перемоги і навіть почути пісню про неї у виконанні добре відомого співака. Принаймні, вже є повідомлення про те, що спрагу до такого символізму вже почали втамовувати якимись не надто традиційними засобами, і в підсумку виходить таке:
«Співрозмовники з числа військового командування б’ють на сполох: військові масово гинуть на різних ділянках фронту від дивних речовин. Імовірно, йдеться про новий синтетичний наркотик, доступ до якого отримали військові. «По 1–2 людини з різних ділянок надходять повідомлення: одна раптово померла, у іншої жорстка інтоксикація. Медики не розуміють, що робити. Таких жертв тільки в Курській області за березень місяць не менше 60», – каже джерело…»
Слід зауважити, що уривки інформації про щось подібне надходять уже мінімум місяць, і насправді таких випадків набагато більше, бо під препаратами пацієнти виконують різну дикість, і якщо врешті-решт вони гинуть від кулі, дрона або міни, то їх списують у вантаж 200 саме з такої причини. Причому неважливо, звідки прилетіла куля, бо в такому стані пацієнти можуть стати реально небезпечними вже для власного воїнства. Тому остаточно «заспокоїти» ось такого шукача символізму можуть свої ж, щоб не мати собі неприємностей. Але, мабуть, тепер про це почали говорити вголос, і таким чином стають відомі деякі подробиці.
«…Наркотик за структурою нагадує жуйку, але викликає сильні галюцинації. Офіційно в Міноборони не коментують цю ситуацію, проте натякають, що на фронті кожен справляється з навантаженнями по-своєму. І не виключено, що ці препарати військовим передають як заспокійливі, для боротьби зі стресом. Командування обіцяє вжити заходів».
Оскільки ця інформація, вже в підтвердженому самим противником вигляді, почала з’являтися відкрито лише зараз, поки складно зрозуміти, що це таке і як воно потрапляє до чобіт. А ми тільки нагадаємо, що сирійська армія починала з того, що виробляла каптагон для власних потреб, а саме для того, щоб їхні військові могли знімати стрес і таке інше. Але після того як росія підкинула відповідне технологічне обладнання, 4-а танкова дивізія стала епіцентром виробництва цього препарату не тільки для Сирії, а й для цілого регіону. А прибуток від збуту препарату став чи не найбільшим для всієї Сирії. Не виключено, що щось подібне реалізовано у лаптів просто зараз.
Тобто, судячи з тієї мізерної інформації, яка почала пробиватися назовні, інциденти відбуваються в різних місцях, але саме в Курській області це стало найбільш помітно, бо все відбувається на власній території. Навряд чи родичі військових кілька місяців тому змовилися і почали надсилати на фронт «жуйку» з дуривом для своїх рідних та близьких. Усе говорить про те, що постачання відбувається централізовано і по всій лінії фронту.
А це може означати, що або активно працює якийсь потужний дилерський центр усередині структури міністерства оборони, або це штатний препарат, дозволений для застосування в бойових підрозділах. Цілком можливо, що ряд фахівців заженуться кількома дозами одночасно, і виходить передоз, з усіма відповідними наслідками. З іншого боку, якщо комусь захотілося прискоритися й побачити «перемогу» просто тут і зараз, то чому б і ні?
Адже як не крути, а символізм у них – головна скрєпа, і якщо немає фактичної підстави для цього самого символізму, то її можна придумати, як байку про 28 панфіловців або «курську дугу». Причому ця традиція йде вглиб століть. Так, наприклад, до розвалу совка всі знали про те, що товариш Кутузов скакав уздовж своїх військ, і ті, побачивши свого командувача, розбили війська Наполеона. Приблизно те саме зараз вам розкажуть і лапті, якщо запитаєте в них про те, хто переміг у Бородінській битві.
Весь світ же знав про те, що Наполеон не просто розбив противника, а зробив це до такої міри, що російська армія на певний час просто перестала існувати. Ну, а товариш Кутузов під час тієї самої битви скакав не на коні і не перед військами, а у своїй хатинці незрозуміло що робив з кріпосною дівчиною-підлітком, яку возив із собою під час усіх цих подій. Але якщо комусь здасться, що цього мало, то щоб усім було зрозуміло, наскільки там важко із символізмом, варто звернути увагу на свіжу законодавчу ініціативу саме на цю тему.
Ось так! Вони не тільки розбили Наполеона під Бородіно, але, виявляється, ще й Париж захопили, хоча на вирішальній битві при Ватерлоо російських військ помічено не було і остаточної поразки військам Бонапарта завдали інші сили. А от Париж захопили вони. Дивлячись на все це, приходиш до висновку про те, що, може, й добре, що планета Мельмак таки вибухнула. А то вони б проголосували ще й за день захоплення цієї планети. Але жарти жартами, а є символізм суто практичний, особливо важливий на полі бою. Ми вже торкалися цієї теми, але от з’явилися нові дані з цих сфер:
«Для офіцерів та генералів терміново освятять партію хрестиків з ініціалами прутіна… «Відомо, що хрестики, на які нанесено ініціали нашого президента, особливо добре та ефективно захищають військових від американських та британських ракет. Владімір Владімірович сам так казав. А судячи з того, що заявляє Трамп, захист від американської зброї найближчим часом дуже знадобиться. У тому числі нашим офіцерам, генералам, на яких ворог може влаштувати полювання», – вважає співрозмовник каналу… Освятить партію хрестиків та кілька десятків ікон святого князя Володимира, на яких також будуть ініціали президента, особисто патріарх Кіріл».
Тут взагалі нема чого коментувати, оскільки Зигмунд Фрейд уже не з нами, а крім нього, навряд чи хтось зміг би барвисто й точно описати те, що там відбувається із цим символізмом. Єдине, що залишає місце для здогадів та міркувань, – це портрет якого Володимира зображено на тій самій іконці.