Нафтовий пасьянс (Частина 3)

Через те що рушники самі вхопилися за ядерну тему так, що їх від неї не відірвати, то підтримувати їх за лінією відсікання маргіналів виявляється не надто складно. Ну, а хаос у Лівії прутін досі підтримує через маріонеткового фельдмаршала Хафтара. В цій картині починає проявлятися роль Венесуели, а отже – й мети, яку переслідують Штати в ході військової ескалації. Справа в тому, що Додік не може не знати, що мафіозний режим Мадуро має суттєву відмінність від того формату правління, який створив Уго Чавес.

Його попередник був харизматичним військовим і тому тримав усі важелі влади, а отже – і фінансові потоки, у своїх руках. Водій автобуса Мадуро такого авторитету ніколи не мав і не має, а тому там діє джентльменська угода між цивільною та військовою владою. Мадуро взагалі ніяк не лізе у справи військових, а ті зобов’язалися придушувати будь-які виступи цивільних проти чинного режиму, не претендуючи на цивільну владу.

Але найголовніше – вони поділили галявини для годування. За Мадуро і відповідно – цивільною владою залишилося все, пов’язане з нафтою і корисними копалинами загалом, а військові повністю осідлали наркотрафік, з чого й годуються. Тобто коли Додік звинувачує Мадуро в контрабанді наркотиків, то це не зовсім за адресою. Він цим не займається і у зв’язку із зазначеним вище розкладом не має жодної можливості хоча б якось впливати на цей процес.

Ну, а для москви Венесуела є важливим активом, бо там видобувається важка нафта, дуже схожа на російську нафту, відому під назвою «Юралс». Тож у цьому сенсі прутіну вкрай вигідно тримати Венесуелу під санкціями і не допустити зміну режиму, який поверне частину нафтових активів їхнім колишнім власникам, які, безумовно, відразу почнуть заливати ринок додатковими обсягами нафти. І ось у цій ситуації надійшли новини несподіваного характеру.

СЦЕНА № 3

Тривожні для лаптів дані надійшли з Лівії, де позиції кремля послабшали після падіння режиму Асада в Сирії. Тепер лапті вже не можуть широко крокувати в регіоні, і тому ситуація для них стала тривожною, що формалізувалося в конкретні події, які відбуваються просто зараз. Ворожа преса дуже обережно, але все ж таки коментує заходи, які можуть стати якщо не контрольним пострілом у бензоколонку, то чимось схожим на це. Тим більше що саме це артикулюється під час презентації події.

«Міжнародно визнаний уряд Лівії вперше після повалення Муаммара Каддафі проводить тендер із продажу ліцензій на розробку нафтових і газових родовищ. У Вашингтоні лівійські чиновники шукають підтримки США, пропонуючи, зокрема, замінити на світовому ринку російську нафту. Вони також сподіваються, що прихід міжнародних компаній підірве позиції генерала Халіфа Хафтара, який контролює частину країни і якого підтримує Москва. Делегація з Тріполі прибула до Вашингтона, щоб привернути увагу до першого за 18 років тендеру. Для подання заявок уже попередньо зареєструвалися Shell, Chevron, TotalEnergies, Eni та Repsol. Взяти в ньому участь планує і Exxon Mobil, яка у серпні підписала угоду про розвідку газового родовища на лівійському шельфі. З урахуванням того що енергоперехід іде повільніше, ніж очікувалося, міжнародні компанії шукають нові запаси та повертаються до перевірених, добре їм відомих регіонів».

Словом, ідеться про те, щоб впустити на лівійські родовища країну, яка зможе відстояти свої активи від кремлівських капостей. Мало того, там прямо вказують, що видобуток лівійської нафти може перекрити російську нішу нафтового ринку. А це вже вказує на стратегічний провал прутіна, який уже не пов’язаний з Україною. Щойно американські компанії зайдуть у Лівію, то дуже скоро вони відновлять свої військові бази, побудовані ще в 1943 році для висадки військ на Сицилію, а потім – і на материкову Італію.

Простіше кажучи, прутін повернув економіку в бік, протилежний його початковій заяві, за що лапті називали його великим реформатормом. Навпаки, він так насунув економку на нафтову трубу, з одного боку, і на газову – з іншого, що такого не було ні за совка, ні пізніше. І ось зараз саме цей розклад починає грати проти нього. Якби він пішов із влади мільярдером у 2008 році, після свого другого строку, жив би спокійним і багатим життям, і якби нафтова голка занапастила країну, він просто умив би руки, а тепер цей номер не пройде. Втім, події тільки починають розгортатися, і вони варті того, щоб за ними уважно спостерігати.