Автор перекладу: Світлана
Зовсім нещодавно ми висунули тезу, навіть не уявляючи, наскільки швидко вона отримає пряме і безпосереднє підтвердження. Вона виглядала приблизно так: «Людей довго вмовляли не голосувати за популістів – і вмовили. Тепер вони за популістів не голосують, бо віддають свої голоси за ідіотів». Власне, це можна спостерігати хоча б по тому, хто від України поїхав до Саудівської Аравії на переговори. Справа тут не тільки в персоналіях, а й у тому, що на ринг із такою запеклою гангреною, якою безумовно є бригада з Москви, випустили пацієнтів, які в дипломатії нічого не тямлять, і начебто одного кадрового дипломата, у якого за плечима не було виступу навіть у матчі дворових команд, а тут його кинули в гру вищої ліги.
Тож ті, хто вирішив затвердити цей склад делегації, прямо і безпосередньо потрапляють під викладену вище тезу. Але тут мова не про це, адже всім було зрозуміло: Йєрмак у нас – на всі руки майстер, хоч пивом у кіоску торгувати, а хоч і вести переговори з американцями й лаптями. Тут все передбачувано, а шкандаль виникає на елементі несподіванки, і от саме його видали американці. Скажімо так, цього разу Республіканська партія навіть не спробувала встромити зубрів у команду Трумпа, як це було минулого разу, і тому він сам собі їх вибрав за принципом особистої відданості та вміння правильно і квітчасто лестити. Щойно вони розтуляють рота з якихось профільних питань, що стосуються їхніх посадових обов’язків, з другого, максимум – третього речення можна вже твердо говорити про їхній рівень.
У якихось інших варіантах можна було б говорити про те, що з топрівнем у них не склалося і вони його мають приблизно біля дна, але не в цьому випадку, бо дна просто немає. Невігластво нам настільки махрове, що якби Трумп вирішив призначити міністром оборони чи держсекретарем розносника піци чи офіціанта в закусочній, то ніхто навіть не помітив би якихось значних змін. Хіба що про піцу такий пацієнт міг би розповідати переконливіше. Але все це була суто суб’єктивна думка, бо з їхніх промов швидко ставало зрозуміло, що про історію вони мають уявлення з коміксів та серіалів, і це – у кращому випадку. Загалом, єдина відповідна назва для команди Трумпа – спецвідлов, що днями знайшло своє підтвердження.
Можливо, хтось уже чув про те, що ключові співробітники Білого дому, а саме віцепрезидент, міністр оборони, держсекретар, радник з національної безпеки та подібні постаті, обговорюють цілком таємні та оперативні дані за допомогою чату в месенджері Сигнал. Тобто вони просто не мають уявлення про те, як саме має бути організовано обмін закритими даними і які технічні та програмні засоби дозволяють забезпечити цю закритість. Але ні, вони влаштували обговорення питань зі сфери безпеки країни в комерційному месенджері.
Зауважимо, жодна з цих посадових осіб не загальмувала спілкування фразою «Стоп, пацани, давайте не по телефону». А це означає, що Трумп розігнав особовий склад, який має виконувати роль церберів щодо збереження секретів, настільки глибоко, що дрібні чиновники не наважилися заперечити новим особам, коли їх послали з приводу необхідності пройти відповідний інструктаж. Дивно, що ці джентльмени не влаштували такого спілкування в соціальній мережі Ху, яка належить їхньому дорогому другу Ілону Муску.
І що характерно: якби цей стан речей не сплив, вони б і зараз вели обговорення в Сигналі, а можливо, і в якихось більш відповідних місцях, наприклад, у Телеграм або Вконтакті. Чому б і ні? А зруйнувалося все через дрібницю. Радник президента США з національної безпеки Майк Волц додав у чат головного редактора журналу The Atlantic Джефрі Голдберга. Якщо хтось пам’ятає, це саме той персонаж, який вивернув назовні ставлення Трумпа до пам’яті американських солдатів, загиблих під час висадки десанту союзника в Нормандії. Сталося це ще в першу його каденцію.
Тоді він заявив, що не хоче їхати на меморіал, бо на вулиці дощ і його це дратує. Скажімо так, на півночі Нормандії дощ іде з невеликими перервами, і тому ні для кого не було таємницею, що ця протокольна процедура може припасти на дощ, до чого всі служби підготувалися заздалегідь, але Донні плювати на такі тонкощі, і тому він поклав чуба на цей захід, а Голдберг отримав достовірну інформацію про це і видав це на публіку. Скандал тоді виник грандіозний, але, як бачимо, саме такий президент американцям подобається найбільше.
Словом, найголовніша людина США з національної безпеки, на яку замикаються всі силові відомства, помилково, просто на своєму телефоні, підключає до чату в Сигналі Джефрі Голдберга. Мабуть, на той час він точно знав, що Усами бін Ладена вже немає, і тому підключив головного редактора. А той, у нестямі від такого фарту, все це став документувати, залишаючи собі відповідні записи. Після чого в ефір пішли дані про те, що між цими особами йшло обговорення європейських союзників, у якому віцепрезидент Ді Венс мало не матюками відгукувався про європейців і пропонував колегам подумати, як їх поставити на бабки, спекулюючи питаннями безпеки.
Плюс до того, міністр оборони і той самий радник із нацбезпеки вкинули в чат нову тему про те, як планується операція ударів проти хуситів. А потім, коли вона вже почалася, в чат пішли повідомлення про те, які цілі намічено для ураження і які начебто вражено. При цьому розповідалося про те, якими силами і якою зброєю завдаються удари. Загалом ця хлопчача вечірка тривала бадьоро і весело, поки головний редактор журналу не вивалив частину отриманої інформації на публіку. Причому зробив це акуратно і, як кажуть, «на лоха», чим показав настільки високий пілотаж, що тут можна просто зняти капелюха.
Загалом Голдберг схематично пояснив, що ця публіка розповідає про союзників і як вони ведуть «тертки» з приводу військових операцій при тому, що самі військові закривають цю інформацію сімома печатками. А сенс цього подання полягав у тому, що за формою ці дані виглядали як цілком таємні, і тому посилатися на джерела було не можна. Ну, а братва вирішила, що Голдберг вирішив влаштувати другий раунд Нормандської бійки та оперує якимись чутками, хоча в цей самий час був активним у їхньому чаті. А якщо так, то ці джентльмени публічно виступили зі звинуваченнями в наклепі і назвали Голдберга всім, що їм трапилося під руку, і «покидьок» було, напевно, наймиролюбнішим терміном. Але у своїх промовах вони відштовхувалися від того, що головний редактор діє непрофесійно і порпається у брудних чутках, не маючи жодних доказів своїм твердженням. І Голдберг публічно вивалив ці докази.
І ось тут вибухнула бомба, причому – тектонічна. Трампові довбні зрозуміли, що весь цей час Голдберг читав їхнє листування, і почали видаляти свої тексти, але було вже пізно. Ба більше, до них дійшло, що містер Голдберг просто зараз міцно тримає їх за тестикули і якщо захоче, зможе смикнути так, що вони відірвуться разом із хребтом. Це випливає з того, що головред лише трохи відкрив шматочок того, що вони самі вклали в його руки, а вони напевно знають, що вони писали і що знаходиться в руках їхнього опонента. Загалом, що робитиме Голдберг, наразі невідомо, хоча легко потягне всю цю шоблу до суду за образу та наклеп, де виграє в один дотик, бо в ході судового розгляду оголосить увесь список того, що опинилося в його розпорядженні.
З іншого боку, ганьба пішла далі, бо замість того, щоб негайно звільнити всю цю обіс*ану зграю, її почали вигороджувати, мовляв, не було там ніяких секретів, і все. Але всім уже все стало зрозуміло. У всьому світі зникли будь-які сумніви в тому, що за команду вигріб собі Донні з самого дна помийки. Ну, а в Європі виникла повна ясність щодо того, як змінилася вся ситуація з європейською безпекою, і якщо доти там були побоювання щодо того, наскільки США надійний союзник, то тепер концепція змінилася. Доводиться думати про те, чи не стануть США противником? І це – гарне запитання.
Так кинути авторитет США нижче плінтуса не зміг би навіть шпигун. Ідіоти зробили все за класикою, і можна тільки здогадуватися, що ще просто зараз творять ці фахівці. Ну, звісно ж, можна не сумніватися в тому, що жоден із цих пасажирів, які змішали з брудом авторитет країни та її найвищого керівництва, не зробить собі харакірі чи просто подасть у відставку. Не те у них виховання.