Автор перекладу: Світлана
Від редакції
Тема ця може здатися трохи нудною, бо в ній нема експресії, тож якщо комусь потрібен екшн – гортаємо далі.
***
Якби в США не прийшло в Білий дім те, що прийшло, путінський режим уже мав би зворотний відлік свого існування, але тепер – усе гаразд, бо Чубчиком можна крутити, як пропелером на відомому агрегаті. Однією з ознак того, що прутіна вже попустило, є повернення до мегапроєктів, якими його роздувало до широкомасштабного вторгнення. Судячи з того, які ідеї він генерує, можна припустити, що більшу їх частину він узяв із совка і лише деякі з них припали на наш час.
Так, наприклад, росія з давніх-давен, ще до розвалу совка, стала місцем специфічної галузі секс-індустрії. Загалом такого виду послугами мало кого можна здивувати, проте вузькі фахівці знають, навіщо треба їхати до Таїланду, наприклад, і ось із росією було приблизно те саме. Між іншим, один відомий бізнесмен, який став керівником великої країни, назву якої ми не будемо наводити, теж відвідував москву саме з цією метою. Щоправда, публіці досі розповідають про те, що він там планував розгорнути якийсь бізнес-проєкт, але нічого подібного так і не розгорнулось ні під час останньої фази гниття совка, ні після його розвалу. Зате в нього залишилася маса незабутніх вражень від послуг, які у Штатах або складно знайти, або важко отримати без ризику, а в КДБ, своєю чергою, залишилися сповнені інтриги документальні фільми про подорож знаменитого діяча. Можливо, він постарався про це забути, але такі документалки не горять, і можливо, йому подарували копію на згадку.
Але це окрема історія, а індустрія не стояла на місці, і на початку 90-х москва стала епіцентром дитячої секс-індустрії. Власне кажучи, там усе це було організовано саме як індустрія – з дахом, каталогами та іншим, і ні в кого не викликало ні найменшого відторгнення – ні у батьків дітей, які й були об’єктом використання в індустрії, ні у споживачів, переважно іноземців, нових багатих і можновладців, ні у правоохоронних органів. А вся справа в тому, що така «екзотика» коштувала набагато дорожче, ніж звичні «інтердівчатка» та «інтерхлопчики», а тому батьки оббивали пороги офісів «братків», щоб ті прийняли їх у бізнес, бо самодіяльність каралася миттєво і жорстоко.
Ментів було повністю куплено братвою, а іноді вони й самі були власниками таких бізнесів, а споживачі вважали, що воно коштує не таких уже й великих грошей, навіть з урахуванням поїздки через океан. Крім того, тут усе було поставлено на промислові рейки, і всім було зрозуміло, що ніхто не має наміру працювати на підставах. Як кажуть, «товар – гроші – товар». Ну, а тепер саме росія стала основним постачальником порноконтенту такого змісту, що навіть канадський лідер порноіндустрії «Порно-Хаб», безумовно, забанить подібну продукцію. І ось саме це «плече» бізнесу виникло вже виключно в післясовкову епоху просто тому, що раніше не було мережевих технологій. А раз не було технологій, то не міг сформуватися і специфічний попит, який народжує відповідну пропозицію. Нині ж там пропозиція на будь-який смак – від дитячих казок до любителів флори і фауни або різноманітних предметно-субстанційних напрямів цього бізнесу.
І от коли на початку тижня перша область офіційно запровадила плату за вагітність школярок, ні в кого навіть не виникло алергії з цього приводу. А все тому, що прутін запустив програму підвищення народжуваності, одним із компонентів якої є різке зниження віку першої вагітності. Ну, а батьки повторюють те, що робили їхні батьки, коли самі здавали дітей в індустрію проституції або заздрили тим, кому вдалося прилаштувати своїх діточок обох статей у годувальники сім’ї.
Тут також виникне пропозиція, якщо виник такий попит. Залишилося лише трохи підправити законодавство і знизити «вік згоди» до десяти, а згодом – і до восьми років, і далі можна рухатися вздовж путінської програми «Гумова попа» вже без найменших ризиків для її учасників. Плюс до того, найактивнішим учасникам та учасницям можна присвоювати якесь почесне звання і врешті-решт видавати медалі й навіть ордени, на яких буде відповідна символіка.
Однак тут не йдеться про якісь моральні аспекти чи щось подібне. Навпаки, ця повість про те, що шиза царя знову почала хлюпати через край якимись великими програмами та мегапроєктами. Відверто кажучи, ми чекали відродження чогось на зразок розвороту сибірських річок, але хоча напрям думки виявився правильним, зміст нової програми виявився дещо іншим. Сибір там присутній, а ось розвороту річок нема. Але для того щоб перейти до цієї теми, слід звернутися до десятка листів, які ми отримали за кілька останніх місяців з окупованої частини Донбасу, бо сам проєкт безпосередньо стосується тимчасово окупованих територій.
Отже, ми ж усі пам’ятаємо про те, що причиною широкомасштабного вторгнення стало те, що «восемь лет дамбили бамбас». Ну, а якщо все відмотати на 11 років назад, а саме на весну 2014 року і початок повзучої окупації, то значна частина місцевих жителів тоді розповідала про те, що їм начхати, яка буде влада, вони просто хочуть спокійно жити, працювати у своїх шахтах і, звісно, вони категорично не хотіли воювати. Безумовно, частина населення одразу виїхала вглиб України чи взагалі – з України, якась частина мовчки взяла зброю і полізла в бійку, але переважна більшість міркувала саме так, як було сказано вище.
Це я чув особисто і знаю цю категорію людей, оскільки жив із ними пліч-о-пліч. Більша їх частина – росіяни, батьки яких приїхали «на будови». Для них там все було чуже і не було жодних паростків коріння. Ця земля для них не була рідною, і складалося враження, що сам вираз «рідна земля» для них був пустим звуком. Тому якби окупантами виявилися китайці, наприклад, вони б точнісінько так само розповідали про те, що не хочуть воювати, а хочуть працювати в шахтах, на ливарних та інших заводах, на будь-якого господаря, і взагалі їх політика не цікавить. Напевно, щось подібне кожен міг чути хоча б раз, ну, а мені довелося цього побачити на прикладі людей, яких я знав з дитинства.
І от зараз уже інші люди пишуть про те, що ті самі шахти, на яких пацієнти хотіли працювати, давно закрито і затоплено. Більшість заводів стоїть, але й повального безробіття серед місцевого населення теж немає, бо чоловіків там практично не залишилося. Усіх відмобілізовано і давно утилізовано. Саме звідти вигрібали найперші м’ясні хвилі, і вигребли під саме дно. Цікаво, що один із кореспондентів написав про просто божевільний попит на «мужиків 60+», адже їх уже не загребуть. А якщо він ще й непитущий, то це вже цікаво навіть для відносно молодих панянок.
У результаті вийшло, що те, чого вони хотіли уникнути навіть шляхом прямої зради у 2014-му, наздогнало їх у 2022-му, тільки пішли вони в м’ясо і як манкурти, удобривши своїми організмами землю. Між іншим, саме так робили їхні далекі пращури за часів Мамая та Батия. Чернігів та Київ спалили не ті, хто прийшов із монгольських степів, а «братушки», набрані на тих самих місцях, на яких потім Сталін набирав «заміщення» українців. Частину українців він заморив голодом, і саме туди, на ці землі, ешелонами завозили нових мешканців. Частина загинула під час Другої світової, ну, а відразу після її закінчення товариш Сталін розгорнув програму депортації, тобто почав відселяти цілі народи в казахські степи та сибірську глушину.
Він встиг це зробити з малими народами – кримли, чеченцями, інгушами, але на черзі стояли грузини і знову-таки – українці. Це була ідея фікс товариша Сталіна, і якби його акуратно не відправили вперед ногами до вічного джерела Боржомі, він би це неодмінно зробив. Але ось тепер товариш прутін, видихнувши після перемоги товариша Трумпа, продовжив справу вождя і вчителя. Так, у Криму десять років поспіль іде цілеспрямоване заміщення населення, і туди вже звезли близько мільйона таких само напівфабрикатів, які на Донбасі розповідали, що їм аби не воювати. І ось зараз запускається нова фаза цього самого процесу.
Тепер заплановано масове відселення тих, хто живе на тимчасово окупованій території континентальної України. З урахуванням того що це вже не перша хвиля демографічної підміни, очевидно, прутін вирішив, що кілька десятків років життя в Україні рішуче зіпсували той «матеріал», який було завезено товаришем Сталіним, і що треба повторити цей процес найближчим часом. Принаймні, є ось такі дані щодо цього:
«У зв’язку з планами активного освоєння Арктики розроблено нові методики та кроки, які допоможуть зміцнити наші позиції в регіоні. Серед однієї з ключових проблем – дефіцит людей у регіоні. Але вже запропоновано рішення.
«У планах – масштабне переселення людей на Північ. Нам потрібні робочі руки. Потрібні не лише чоловіки, а сім’ї, які будуть проживати там весь час, народжувати діточок, навчатися, працювати», – каже один із ініціаторів проєкту. За його словами, переселення може розпочатися вже у 2026 році. У планах – переселити перші 50 тисяч людей, забезпечивши їм певні пільги».
А ми нагадаємо про те, що на «благоустрій Арктики» товариш прутін відправив товариша Патрушева. Так-так, того самого Патрушева, який вояжував до Оману. І ось конторський діяч, оглянувши простори Арктики, дійшов висновку про те, що людей там замало, а на окупованій частині України – їх явний надлишок, і от народилася програма «освоєння», яка прямо вказує на те, звідки слід черпати цих самих «освоювачів».
«По-перше, початок переселення у 2026 році джерела підтверджують. Як і цифру – 50 тисяч громадян переселять за перший рік. Наразі проводиться підготовча робота, утрясаються юридичні моменти.
По-друге, у зв’язку з очікуваним приїздом кількох тисяч сімей необхідно провести відновлення об’єктів соціальної інфраструктури. Щонайменше 10–15 тисяч із першої групи переселенців планують направити до Мурманська. Під відновлення вже виділяються кошти з федерального та регіонального бюджетів.
По-третє, офіційно старт програми переселення оголошувати не поспішають, але вже відомо, звідки братимуть робітників для освоєння Арктики. Йтиметься про мешканців Чорнозем’я (Курська, Воронезька, Бєлгородська області) та Півдня Росії (Крим, Кубань), а також нових регіонів – ДНР, ЛНР, Запорізька та Херсонська області».
Ось і все. Коло замкнулося. Кого не вбили у м’ясбатах, відправлять «освоювати». А ми нагадаємо про те, що за часів пізнього совка, коли з початку 70-х у Західному Сибіру було розвідано гігантські запаси нафти й газу, теж була така програма. І справді там були певні пільги. Спочатку там було постачання такого плану, що на «великій землі» таке мало хто міг побачити живцем. Я, будучи школярем, ще застав ті часи, і коли приїжджав на канікули до бабусі в нині окуповану частину Донбасу і розповідав, що у нас продають у магазинах, однолітки просто не вірили. Тільки фізична демонстрація певних артефактів дозволила хоч трохи пригасити сумніви.
Не стану розмірковувати про нафтоносні райони Західного Сибіру, а ось про газоносні – цілком, оскільки довелося навіть попрацювати в цих місцях, а не тільки навчатися. Так от, гігантські родовища, які вже було відкрито і які відкривалися вже при мені, і при совку, з його ресурсами, дозволили збудувати там лише два міста: Надим і згодом – Новий Уренгой. І навіть тоді це здавалося надмірним заняттям з двох причин – довге плече логістики та вічна мерзлота, на якій було побудовано ці міста.
Не стану занурюватися у проблеми, які несе вічна мерзлота, просто зверну увагу на те, що основна смужка життя в Сибіру пролягала трохи нижче її південного краю. Ба більше, якщо подивитися на карту Канади, то й там буде приблизно така сама картинна. Більшість населення розподілено трохи далі від південного краю вічної мерзлоти. А це означає, що умови для життя там – так собі, і багато в чому вони не просто некомфортні, а дуже важкі й залежні від наявності стійкої логістики з «великою землею».
А це означає, що запускається програма переселення з окупованої частини України, де цілком комфортні умови помірного клімату, до свідомо екстремальної зони. І якщо раніше такі явно смердючі програми, від яких тхне геноцидом, могли обернутися якимись неприємностями з боку США, то тепер про це можна не турбуватися. Адже все те, що пов’язано з демократією, правами людини та іншою некомерційною нісенітницею, яку диваки записали в Білль про права, товариша Трумпа не цікавлять абсолютно. Та він і не розуміє, що це таке і за скільки це можна продати. А якщо так, то навіщо себе обмежувати?
Наскільки можна зрозуміти, зелений уряд ці теми теж не цікавлять, бо вони теж захопилися оборудками товариша Трумпа і зараз грають у якісь дуже дивні ігри, що за визначенням нічим позитивним не закінчаться. А якщо так, то у прутіна тепер повністю розв’язані руки, і він може влаштовувати другий раунд сталінських демографічних програм. Зауважимо: якщо раніше прутин щось там розповідав про кораблі, що бороздять простори, та місячні бази, то тепер від нього такого вже не чути, а ось про переселення в Арктику – будь ласка. З іншого боку, раніше йому треба було показувати якийсь пафос, а тепер – навіщо, чи, точніше, кому?
Ну а всім, особливо тим, хто не хотів війни і вирішив змиритися з окупаційною владою, просто зараз треба подумати про те, як краще збирати морошку на болотах, як рятуватися від гнусу і взагалі як степовий пейзаж співвідноситься з пейзажем тундри. З іншого боку, десь у районі Оймякона вони вже напевно ні з ким не воюватимуть, хіба що з дуже бурими ведмедями. Чи це не здійснення мрій? І останнє. Друг Владімір повернувся до грандіозних планів товариша Сталіна, і це треба розуміти всім. Не лише в Україні.