Ось і було вирішено показати «чеченську загрозу» так, як це робили братки, тільки замість підпалу ларьків, тут влаштували вибухи будинків. Теракти покотилися різними регіонами і дуже скоро населення країни усвідомило, що завтра може вибухнути будинок і в їхньому місті. При цьому, лідери Ічкерії, які легко брали на себе відповідальність за рейди вглиб курника, від цієї епопеї відхрестилися твердо і переконливо. Складно сказати, яким чином путін мав продемонструвати «перемогу» над тероризмом, але операцію довелося фінішувати в самому її розпалі.
У Рязані поліція затримала диверсантів «на гарячому», під час закладання вибухової суміші, під виглядом мішків із цукром, у підвал чергової багатоповерхівки. Мабуть до них застосували методи фізичного впливу і диверсанти стали давати пояснення в тому сенсі, що вони — співробітники ФСБ. І в цей момент на сцену виходить дехто Патрушев, який заявляє, що співробітники служби проводили навчання-перевірку дій правоохоронних органів і похвалив місцевих поліцейських за пильність.
Тобто, він вирішив підставитися і викликати вогонь на себе, чим прикрив уже самого путіна. Не дивно, що після цього епізоду вибухи повністю припинилися. І все б нічого, якби якийсь час потому голова державної Дупи Селезньов не виголошував промову в прямому ефірі й не перераховував жахливі теракти, скоєні в різних містах. При цьому, він назвав одне місто, у якому теракт був скоєний лише через кілька днів після цієї промови. Тобто, у нього був список міст, де планувалися вибухи, але він бовкнув зайвого.
Але як усі пам’ятають, жодного скандалу тоді не виникло, путін став царем, а Патрушев — найближчим опричником путіна, у конторських справах. І загалом, він особливо не афішував свою діяльність, залишаючись у тіні від преси і тихо вирішував якісь неприємні питання, які виникали у путіна. Тільки після 2014-го року йому довелося виходити на публіку, оскільки на той час він офіційно обіймав посаду голови радбезу, а по суті — був координатором роботи всіх силових структур.
І тут треба копнути ще глибше і навести власні спогади ще совкових часів. По роботі, довелося побувати в кабінетах двох конторських діячів. Були вони дрібною сошкою і на той час КДБ уже втратила свою зірковість і жила відверто “упроголодь”. Якщо хто не в курсі, у другій половині 80-х на промислових підприємствах совка працювала велика кількість в’єтнамців, а можливо, ще когось, але з наближенням до розвалу, вони почали виїжджати додому. При цьому, вони намагалися продати все, до чого дотягувалися руки, зокрема — кольорові метали, а частину цього добра — вивозили на батьківщину як трофеї, оскільки їм було дозволено відправити до В’єтнаму один контейнер.
У результаті, конторські жили з того, що обклали в’єтнамців даниною за вивіз того, що заборонено для вивозу: мідь, нікель, вольфрам та інше добро, але найцікавішою для них була діяльність в’єтнамців по частині обміну валют, який вони вели на ринках. Тоді за приватний обмін валют можна було отримати реальний термін, але в’єтнамці це робили відкрито і без остраху, оскільки КДБ кришував їх від ментів, а самі вони досить ефективно протистояли браткам, не гребуючи вступати в активну фізичну протидію, з незмінно позитивним результатом.
(Далі буде)
Дехто патрушев. Можливо, краще “такий собі патрушев”