Якийсь час тому ми вже зверталися до теми «За що воюємо?», і ось тепер є привід повернутися до неї ще раз. Нехай це не найяскравіший приклад, але тим не менш — заслуговує на увагу. Але для початку — невеликий екскурс у недавню історію для тих, хто міг забути події, давністю 25–27 років. Без цього історія буде не цілком зрозумілою.
Отже, після того як вороги шефа путіна — Собчака, почали рити під усю його веселу команду і справа вийшла на фінішну пряму, в сенсі — ув’язнення Собчака, у товариша путіна несподівано відкрилося вікно можливостей. Такий «детектив» дійшов до шефа керуючого справами президента Єльцина і він це оцінив як акт відданості, який може слугувати прикладом.
Насправді ж, арешт Собчака загрожував вивернути назовні схеми, які могли б запроторити самого путіна на дві-три п’ятирічки у мордовські табори. Тобто, йому треба було або вивезти Собчака за кордон, або ліквідувати його фізично. Думаю, він розглядав обидва ці варіанти, але перший виявився більш чистим, тому і був запущений у роботу. Загалом, жодного пафосу та відданості не було й близько, але хтось підніс цю історію Пал Паличу Бородіну в яскравій обгортці і він її проковтнув.
За сприяння покійного Березовського та подачі Бородіна, путін отримав спочатку скромну посаду, а потім — очолив зів’ялу, але не здохлу контору. Саме після призначення його на посаду, на загальних зборах керівництва ФСБ путін розповів про успішне проникнення в уряд росії, за що конторські зустріли його представлення оваціями. А потім, уже на цій посаді, путін обезголовив Генпрокуратуру, яка в особі її керівника — Скуратова, взялася копати під доньку Єльцина і того ж Бородіна, за відмивання смішних грошей, всього в кілька мільярдів доларів. Але наближалися вибори, а Єльцин уже був не боєць і не міг себе захистити сам, а вертикалі — не створив.
І ось путін дав команду службі зовнішнього спостереження не злазити зі Скуратова ні вдень, ні вночі і в результаті з’явилося знамените відео, де генпрокурор розважався одночасно з двома повіями. У ті часи це була крамола і публіка такого не могла проковтнути. Це зараз усі знають про те, що путін крутив романи з Кабаєвою та Мізуліною одночасно і це вже викликало тільки гордість за царя. У підсумку, Скуратов подав у відставку, а справа — розвалилася. Тобто, після Собчака, Володя надав послугу ще одному своєму шефу. Ось тоді путін і пересів у крісло прем’єра і фактично взяв владу у свої руки, оскільки хворий Єльцин уже не міг тримати керма.
У результаті, Єльцин вирішив піти у відставку, а в такому разі обов’язки президента тимчасово виконує прем’єр-міністр, тобто — путін. Але попереду були вибори, а в ті часи ще був вибір і були вибори, а щоб виринути із сірої зони та стати відомим для всієї країни, путіну треба було щось таке, що безумовно виведе його на перші ролі. І тут була проведена вкрай жорстка операція ФСБ, під час якої публіка мала опинитися в стані жаху та заціпеніння, з якого не видно виходу. Саме в такий момент має з’явитися лицар у блискучих обладунках і всіх врятувати. Але як заведено, найкраще вирішуються ті проблеми, які ти сам і створив, для когось.
По суті, операція була калькою з того, що робили братки в 90-х. Вони брали гроші за порятунок від проблем або «кришу». Якщо клієнт упирався і не розумів, за що він має платити, братки створювали ці самі проблеми, які припинялися після сплати «внеску». Тут було зроблено те ж саме. Прості залякування населення чеченцями — не працювали, оскільки тема Ічкерії вже пішла в рутину і була десь далеко, а вибори треба було виграти за рахунок голосів населення всієї країни.
(Далі буде)