Уперше опубліковано: 03.07.2018
Авторка перекладу: Світлана
Зараз весь світ має змогу спостерігати те, що відбувається в рф у зв’язку з футбольним чемпіонатом. Мережа ломиться від відео оголених росіянок в оточенні чи то мексиканських, чи то ще якихось смаглявих уболівальників. Уже є відеосюжети, де російські вболівальниці близько знайомляться з іноземними вболівальниками під трибунами під час матчу під відповідні звуки трибун, а в якомусь кабаку компанія іноземних уболівальників залишила після себе на столі оголену молоду росіянку. Проте вони всім цим страшно пишаються. І це при тому, що саме вони довго сміялися з того, що українки приїжджали до москви працювати повіями. Не вдаючись у подробиці, просто зауважимо, що в більшості розвинених та цивілізованих країн проституцію легалізовано і там ніхто в цьому не бачить нічого смішного чи ганебного. У країнах, де рівень життя та соціальні стандарти на порядок вищі за російські, місцеві мешканки спокійно займаються цією діяльністю. Із власних причин вони вирішили таким чином легально заробляти гроші. Московія зараз демонструє навіть не проституцію, а щось зовсім інше, бо грошей росіянкам ніхто не платить, але вони виконують усю програму стандартного борделю. Про це свідчать не лише відео, а й коментарі тих іноземців, котрі побували на чемпіонаті. Німці, наприклад, писали про неймовірну кількість повій у рф, які зовсім не беруть грошей за свої послуги, а вони якраз добре знаються на цьому.
Усі ці здивовані відгуки виникають лише тому, що гості побачили лише шматочок великої картини і не зрозуміли самої суті явища. Вони побачили один із епізодів каскадного побєдобєсія. Московія являє собою країну, в якій може бути відсутня їжа, зручності, права, медицина та інше, але у них має бути причина чимось пишатися. Якщо таку причино знайдено і вкорінено в суспільну свідомість, то баланс буде відновлено. Старше покоління пам’ятає слова про це з пісні Юрія Візбора (який зіграв Бормана у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни»):
«Зато мы делаем ракеты
И перекрыли Енисей,
А также в области балета
Мы впереди планеты всей».
Причому предмет гордості завжди відірваний від мас, які ним пишаються і до нього не мають жодного стосунку. Це діє практично в будь-якому епізоді побєдобєсія. Навіть у наведених вище словах є друге дно, бо ракети, які полетіли в космос, було поставлено на потік тільки після того, як із Німеччини вивезли прототипи «Фау», креслення та обладнання, на якому вони виготовлялися. У совку німецькі інженери, конструктори та вчені допиляли «Фау» до потрібних кондицій, і тепер усе це літає досі з невеликими доробками. Те саме було і з ядерною зброєю. А балет у сучасному його вигляді було створено в Італії та Франції, звідки він і прийшов до імперії з усіма своїми правилами й техніками в незмінному вигляді.
Якщо взяти кожен великий елемент російського побєдобєсія та уважно до нього придивитися, то виявиться, що це або плагіат, або брехня, бо населення цієї дрімучої та патріархальної країни не здатне на власні новації. Зрозуміло, що у величезній метрополії та підкорених колоніях у різних пропорціях був присутній творчий прошарок, але цей монстр завжди намагався задушити цих людей або в кращому разі – вичавити назовні, як щось чуже. Тобто сама багатовікова туша вела в собі негативну селекцію, прагнучи привести населення до загального бидлоподобного стану, який спрощував методи організації та управління державою. Власне, баланс виник на зустрічних курсах влади та бидла. Влада, за рідкісним винятком, була бездарною та дрімучою, а бидло – тупим та ледачим.
Симбіоз виник на принципі простоти ідеї та простоти управління. Охлос не хотів поринати в тонкі матерії будь-яких теорій, а хотів простих, чорно-білих визначень. Вибір йому не потрібен, а потрібен наказ. Навіть знамениті мислителі московії, які поринали в безодню досліджень середовища, в якому вони живуть, рано чи пізно висловлювали жаль щодо того, що взагалі полізли в ці нетрі. Хтось писав про це прямо, а хтось – рухав теорії визначеності, а отже – марності та ілюзорності вибору, в тому числі і свободи. Коло замикалося в черговий раз, і все поверталося до того, що публіці потрібно надати черговий фетиш, яким вона могла б пишатися. В такому стані з нею можна робити будь-що, бо гордість і побєдобєсіє нівелюють будь-який жах.
(Далі буде)