Уперше опубліковано: 03.04.2018
Авторка перекладу: Світлана
Усі, хто читав заголовну книгу з історичної серії Віктора Суворова «Криголам революції», пам’ятають його думку про те, що товариш Сталін підняв, обігрів і спрямував «правильним шляхом» товариша Гітлера. До речі, щодо «товаришів» ми аж ніяк не перегинаємо, бо саме так себе та своїх товаришів називали члени правлячої націонал-соціалістичної партії. Відмінностей між комуністами сталінського розливу й нацистами розливу гітлерівського було настільки мало, що це в совку доводилося старанно приховувати. Якби тоді, в совкові часи, хтось серйозно почав би говорити про те, що партія Гітлера спиралася на широкі (і тупі) маси пролетаріату, то такий оповідач дуже швидко опинився б у психлікарні.
Тож вождь і учитель чудово розумів, що саме робить Гітлер і для чого. Він припустився лише однієї помилки, і Гітлер нею скористався. Але спочатку фюреру відводилася роль слона в посудній крамниці з вивіскою «Європа». Він там повинен був ґрунтовно зруйнувати підвалини європейського болота, щоб усе палахкотіло і вибухало, і коли клієнт (Європа) вже дійшов би до потрібної кондиції, то Сталін упевнено начепив би собі на вуса маску визволителя, і ослаблена Німеччина разом із розореною Європою впали б йому в руки, як стиглі яблука. Гітлер мав розм’якшити Європу і в результаті бійки – розм’якшитися самому. Тобто удар повинен був завдаватися на добре підготовленому театрі бойових дій. І в цьому у Сталіна, безумовно, був резон, бо інакше москва легко могла отримати Західну коаліцію, з якою навряд чи можна було впоратися.
Зараз ми бачимо певну подобу сталінського плану, хоча і в менших масштабах і в бездарнішому його виконанні. Путін вийняв із нафталіну пасіонарну ідею визволення когось від чогось, але у своїх інтересах. Чим пахне це звільнення, вже добре знають в Україні, Грузії, Сирії, а крім того, це могли відчути і в Чорногорії, де росіяни готували переворот.
Але класичний варіант подібних «визвольних походів» вимагає наявності «Криголама». В наш час це не обов’язково має бути окрема людина чи група осіб. Тепер, коли інформація поширюється майже миттєво, Криголам може рухатися хвилями інформаційного простору зі ще більшим успіхом, ніж це робив Адольф Алоїзич у реальному просторі. Тобто перед своєю агресією москва висунула вперед якусь психологічну конструкцію, яка так чи інакше зривала мізки населенню об’єкта агресії.
Через те що така конструкція не матеріальна, її можна легко формувати під конкретний напрямок і певну публіку. Як тепер зрозуміло, більша частина ЗМІ в Україні прямо чи опосередковано належить росіянам. Це не що інше, як знаряддя ретрансляції необхідних психологічних установок. Про те, як це діє, всі чудово обізнані, але з численних коментарів щодо цього можна вивести одне спільне запитання. Звучить воно приблизно так: «Як нормальні люди могли повестися на таку маячню?»
У нашому випадку йдеться про «русскій мір». Зрозуміло, що з тих, хто виявився ураженим цією заразою, майже ніхто не читав марення Сашки Дугіна, який і формував ідеї «євразійства» та «русского міра». Тим більше ніхто особливо не занурювався в теорії князя Трубецького, а ім’я Карла Гаусгофера взагалі нікому нічого не скаже, а дарма. Це ім’я могло б сказати багато про те, що зараз робить рф. Один зі стовпів «геополітики» як окремої теорії був натхненником ідей Адольфа Гітлера, а Сашка Дугін лише розвинув та адаптував його ідеї до поточної ситуації в рф.
Причому на початку дев’яностих років минулого століття сам Дугін не приховував свого захоплення знахідками Гаусгофера, Зіверса та цілої обойми німецьких дослідників, що заклали основи як расової теорії, так і всіх містичних елементів, що заполонили гітлерівську Німеччину. Дугін був автором серії телевізійних програм «Тайны Века», де відкрито викладалися ці речі. Автору довелося це дивитися ще в ті часи, і тоді було зрозуміло приховане захоплення Дугіна тими речами, про які йшлося у цьому серіалі. Важко було уявити, в яку масову шизофренію це виллється, але тепер видно, що зробив цей бородатий мужичок і за що він буде або в Гаазі, або в найдальшому кутку Пекла, бо він знав, що робив. На прикладі Німеччини саме він показував результати маніпуляцій масовою свідомістю.
Але публіці до цього було байдуже, і вона проґавила той самий Криголам, який і визначив кривавий шлях московії на довгі роки. Через те що самоорганізації в рф не було, немає і ніколи не буде, то мобілізація там завжди відбувається за командою згори. Але публіку треба було обробити таким чином, щоб абсурдність цілей або жах можливих наслідків уже перестали її лякати.
(Далі буде)