«Хоть поржом» (Частина 2)

Я про це й не писав би, але того дня, коли пройшло повідомлення про те, що пропажа знайшлася, і про пікантні обставини знахідки, мені довелося бути в районі метро «Харківська», і поки чекав людину, поштовхався на ринку біля «Макдональдсу», так от, торговці тільки й говорили на цю тему. Від них довелося почути, що дядько-втікач через усіх своїх підлеглих обклав даниною. Причому якби ця данина була регулярною і притомною, то це було б половиною лиха, але їх обдирали і поза чергою, і… загалом, різне говорили. І всі проклинали діяча найдобірнішими прокльонами.

Скажімо так, начальник районного управління поліції – це не абихто, і він висувається на посаду кимось згори. А хтось же підписував подання, погоджував його як гідне, але ніхто за ці свої підписи не понесе жодного покарання. У цьому можна не сумніватися. А це і є обличчя, якщо так можна назвати це місце, чинної влади. І щоб поставити крапку на цьому епізоді, ще – пара штрихів.

Є вже добре пораховані цифри того, скільки на бік ворога перейшло поліцейських, прокурорських та інших діячів у Криму й на окупованій частині Донбасу в 2014 році. Просто нагадаю, що тоді перевзулися призначенці часів Януковича. Так, із того числа були одиниці, які не пішли на службу до окупанта і навіть виїхали на материнську територію України, але це – «переважна меншість». Майже всі перейшли в автоматичному режимі.

Ну, а інший штрих пов’язаний із розповідями наших військових, які виходять із передка на відпочинок або повертаються на передок. Ні разу не чув нічого хорошого про поліцейські блокпости в таких локаціях. Причому чути це доводилося від різних людей, у різний час і в зовсім віддалених одна від одної локаціях. З цієї причини, коли стало відомо про «Робінзона» з Дарницької поліції, для мене ця історія не стала дивовижною.

Іншу історію можна було б розглядати як анекдот, але в такому разі це був би найчорніший гумор з усіх можливих. Днями прихопили групу шахраїв, які влаштували «торгівлю жирними державними посадами». Основний розводящий грав роль респектабельного товариша, який недбало роздавав вказівки якимось підлеглим, які під час ошукання клієнта привозили якісь бланки, анкети та інше. Причому весь цирк розігрувався в дорогих місцях, куди прості смертні потрапити не зможуть. Крім того, пацієнт легко жонглював знаменитими іменами, що лише посилювало його презентабельність. Ділки пояснювали, що треба дати частину (немалих) грошей зараз, а іншу частину – одразу після призначення. Ну, а найголовніше, що прізвище у афериста – Єрмак, і сам він є двоюрідним братом відомого діяча. Як пишуть джерела у правоохоронних органах, отримавши «завдаток», брат зникав разом із грішми.

І тут ось що цікаве. Вся ця схема не вимагала особливої реклами, бо основного пацієнта і його брата вже впіймали за руку саме в ході торгівлі посадами, тому нова закваска на старі дріжджі падає легко й невимушено. Тобто прізвище «Єрмак» стало загальною назвою, і його використовують як важливий елемент шахрайських схем саме тому, що вже є стійке сприйняття цього персонажа як цілком релевантного учасника таких заходів. Тобто воно вже все настільки протухло, що хоч сокиру вішай. І як завжди, подібні речі, не потягнуть за собою жодних наслідків. Ні в кого не ворухнеться те місце, на якому колись, можливо, була совість.

Тому якщо раптом виявиться, що володар кіосків одного разу не повернеться з «відрядження» або в разі шухеру влаштує собі схрон у стилі начальника Дарницької поліції, – не дивуйтеся. Це цілком вкладається в контури нинішньої влади. Так виглядає зелена вертикаль влади в будь-якому місці її зрізу. А все тому, що у 2019 році, незважаючи на цілу лавину попереджень, публіка вирішила поіржати, бо такий собі квартальний Жидков із російським паспортом переконав, що гірше не буде і що «хоть поржом».