Авторка перекладу: Світлана
Тема метушні «Лукойлу» після внесення його до списку санкцій Мінфіну США чудова з різних точок зору, і тому ми до неї поверталися не раз і, можливо, повернемося ще. Але найцікавішим моментом у всій цій виставі було те, як лапті спробують вивернутися з цієї ситуації. Це не лише академічний, а й практичний інтерес. Справа в тому, що особисто прутін і, звісно ж, його холуї неодноразово і натхненно розповідали про те, що санкції їх не беруть і чим більше їх санкціонують, тим сильніше вони міцнішають. Напевно, кожному доводилося хоч раз, але читати цей текст, і зараз є сенс поглянути на всю цю ситуацію спокійно і без метушні в різні боки, щоб зрештою оцінити «вищий пілотаж» недофюрера.
Почнемо з далеких підступів, а саме – з епохи Байдена. Як ми пам’ятаємо, на танкерну нафту, яка йшла з курника на експорт, було накладено непрямі обмеження. Якщо стисло, то вони поширювалися не на російських продавців і не на покупців, а на судновласників, які наважувалися возити нафту за ціною, вищою за встановлений бар’єр. А тепер згадаємо про те, скільки разів ми чули або читали, що санкції виявилися марними та неефективними. Бажано згадати поіменно тих, хто це розповідав, а тепер – перейдємо до реальності.
Так, ворог діє не за правилами, і ті, хто чекав від нього чогось іншого, не зовсім розуміє, з чим має справу. Ну, а ми нагадаємо, що уникнення санкційного тиску мало два періоди. На першому лапті дали істотну знижку для своєї нафти, і вона давала ціну, нижчу за встановлений бар’єр, що дозволило продовжити експорт. А тепер уявимо, що ця сама знижка на два-три долари поширюється на весь потік нафти, що йде на експорт морем. Тепер беремо ємність одного найскромнішого танкера класу Aframax, який бере на борт 500 тисяч барелів. За трьох доларів знижки на барелі – це вже півтора мільйона втрати на одному рейсі.
Просто для довідки: найбільший клас танкерів – ULCC (Ultra Large Crude Carrier) – приймає близько трьох мільйонів барелів, але швидше за все, таких суден у лаптів немає, і найбільше, що в теорії може бути, – це Suezmax з ємністю мільйон барелів. Ось його й візьмемо за основу. Кожен рейс такого танкера з нафтою зі знижкою мінусує від прибутку три мільйони доларів. Начебто й невеликі гроші для нафтового бізнесу, але якщо ми прикинемо, що цей танкер зробив десять рейсів на таких самих умовах, – це вже 30 мільйонів, а якщо сто рейсів, то лише один танкер робить дірку в можливому прибутку на третину мільярда доларів, а там же не один танкер зайнято в подібних перевезеннях.
Але це був перший етап. Трохи згодом санкції закрили деякі прогалини, і лапті стали формувати свій «тіньовий флот», наявність якого, стрясаючи щоки, люто спростовував відомий нафтогазовий «експерт» Крутіхін, прогнози якого не збуваються і який узагалі не має ані найменшої технічної освіти, зате його тягають як «опозиціонера», про яких детально сказано в попередньому матеріалі.
Але на відміну від Крутіхіна, відкриті джерела не просто підтверджують наявність такого флоту, а й видають орієнтовну чисельність танкерів, які лапті викупили для цієї програми, – 250–350 одиниць, візьмемо середню арифметичну – 300 одиниць. Якщо «експерт» не помітив такої дрібниці, то йому треба займатися якимись іншими речами або публічно визнати свою помилку і хоча б вибачитись перед тими, хто слухає його фантазії, за те, що він зробив зі споживачів своїх міркувань формених лохів. Однак вихідці з курника не вміють визнавати свої помилки і продовжують грати роль експертів, учителів або менторів.
(Далі буде)