Автор: anti-colorados
Як відомо, єдиним інструментом, здатним зруйнувати брехню, є правда, і тільки нею можна успішно оперувати для того, щоб зруйнувати конструкції пропаганди. Але ми щойно з’ясували, що, перетинаючи умовну межу, навіть начебто порядна, освічена і навіть недурна публіка все одно перетворюється на «носорогів». І тут виникає певний парадокс, коли для очищення від брехні потрібна правда, але пацієнт уже закритий для правди, внаслідок чого виходить замкнене коло. До речі, саме по такому колу ходять самодіяльні борці з алкоголізмом або наркоманією рідних і близьких.
У цьому випадку результату не вдається досягти, тому що пропаганда має важливу відмінність від просто інформації. Шляхом різних прийомів концентрація інформаційного впливу дає небачену силу удару на свідомість людини, і тому протиставляти безмежній брехні треба не просто правду, а її нещадний та безумовний варіант, що зустрічається вкрай рідко, а у звичайному житті таке практично ніколи неможливо зустріти. Вся справа в тому, що пропагандист-маніпулятор ні в чому не обмежує себе і для нього абсолютно немає жодних заборонених прийомів. Ба більше, існують спеціальні школи, де майбутні пропагандисти опановують прийоми розтину масової свідомості та успішного маніпулювання нею.
А з правдою так не роблять, бо це зовсім інша субстанція, яку вживають так, щоб свідомість людини залишалася ясною і здатною критично мислити. Але таким чином виправдано діяти «з чистого аркуша», а не в режимі повної токсичності та позамежної брехні. Адже алкоголіків і наркоманів теж піддають процедурам, внаслідок яких вони проходять через жорсткий стрес, який і ламає всю внутрішню конструкцію, що вже стала стійкою та постійною.
Як це могло б виглядати, нехай вирішують профільні фахівці, а ми наведемо один історичний приклад, який не спрацював належним чином, і власний, суто теоретичний, який має всі шанси на те, щоб дати позитивний результат. Принаймні, його форма може бути якоюсь іншою, але внутрішній механізм – саме цей. Але спочатку – історичний і добре відомий приклад.
Так, окупаційні війська, переважно – американські, дуже швидко виявили дивовижну особливість місцевого населення Німеччини. Воно продовжувало жити в повній впевненості в тому, що їхній країні просто не пощастило і обставини склалися проти німців та фюрера, а насправді вони все робили правильно. І ось тоді окупаційні війська влаштували масові екскурсії німців до концтаборів, а частину з них залучили до перепоховання жертв нацизму, виймання трупів із братських могил. Так, це був важкий досвід, але де-факто він дав обмежений ефект, і як ми вже не раз писали, з нацизмом у Німеччині було покінчено лише після того, як здебільшого пішло те покоління, яке було в активному віці за часів Рейху. У середині 60-х у Німеччині справа навіть дійшла до того, що канцлером став екснаці Кізінгер.
А все тому, що всі ці походи до концтаборів та перепоховання жертв нацистського режиму мали одну важливу ваду. Вся ця маса німців одного разу відчинила двері нацистській пропаганді, увійшла в цей вир і сама ж зачинила ці двері. Американці ж витягли німців з виру, але двері так і залишилися зачиненими, бо не було продумано механізм для того, щоб німці таки відчинили їх і вийшли назад самостійно. Ось у цьому випадку всі інші зусилля мали б довгостроковий і незворотний характер.
(Далі буде)