Уперше опубліковано: 08.04.2023
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Усім добре відома фраза рейхсміністра пропаганди Третього Рейху Йозефа Геббельса про те, що маючи у своєму розпорядженні ЗМІ, він може перетворити будь-який народ на свиней. І треба зауважити, що в цьому плані він був правий, бо трохи згодом довів це експериментальним шляхом. Але якщо уважніше придивитися до цієї картини, де з одного боку – заява Геббельса, а з іншого – результат його роботи, добре описаний у новелі Ежена Йонеско «Носороги», є не зовсім зрозумілий проміжок, у якому знаходиться точка, коли згідно з Геббельсом, народ перетворюється на свиней або коли люди, згідно з Йонеско, перетворюються на носорогів.
Насправді це важливий момент, який можна описати дуже просто. Тиск пропаганди може бути настільки сильним, що може знести дах у більшості населення країни або народу. Німеччина це показала сто років тому, а Україна – в 19-му році. Момент переходу знаходиться в тому місці, коли людина настільки піддається пропаганді, що без неї вже погано почувається, бо своїми мізками вона вже не думає, а можливо, й не думала ніколи і тепер делегувала право думати за неї певним ЗМІ, яким вона вірить на 100% і більше не цікавиться жодними альтернативними джерелами. Тобто людина не тільки сама відчинила двері в психлікарню, а й сама ж їх і зачинила за собою.
Ті, хто стикався з наркоманами чи алкоголіками серед своїх близьких, знають, що означають двері, зачинені з того боку. Як би ви не намагалися достукатися до його свідомості, які б аргументи не наводили, зрештою ви все одно знайдете себе перед зачиненими дверима. Це тому, що поки ви намагаєтеся підібрати слова, намагаючись пояснити, що він себе вбиває, перетворюючись на тварину, він цього не чує, хоча може вдавати, що слухає. Він для себе все давно вирішив, і ваші зусилля марні.
Саме це зараз можна спостерігати у публіки за поребриком, коли в них є доступ практично до будь-якої інформації, причому коли йдеться про якісь історичні події, де немає потреби шукати підступи ворога, можна дістатися до першоджерел і документів, які повністю руйнують ту вигадану картину, яку вони вважають історією, але вони цього не роблять і не зроблять. Ба більше, якщо станеться так, що хтось у відкритій суперечці покаже їм справжній хід подій, причому викладений тим, кому вірить цей пацієнт, то навіть у цьому випадку він залишиться при своїх.
Ось це і є той момент оскотинювання, який мав на увазі доктор Геббельс. Але чи означає це, що на таку дику брехню не існує приладу з гвинтом? Звісно ж, він є, але тут уся річ у дозуванні та концентрації ліків. Причому ці ліки повинні подаватися таким чином, що пацієнт не зможе від них відвернутися і «заморозитися». Простіше кажучи, форма ліків повинна бути такою, яка гарантовано зацікавить пацієнта. На перший погляд, цей метод може здатися й надто простим, проте варто його розглянути в суто теоретичному сенсі, щоб вирішити для себе, а чи варто щось подібне застосувати на практиці? В цьому випадку залишмо алкашів та наркоманів за бортом, а звернімося тільки й виключно до питань пропаганди. Для цього просто припустімо, що пропаганда є інформаційним каналом прямого впливу на мозок пацієнта, а всередині цього каналу міститься інформація, сформована певним чином, щоб підтримувати інтерес навіть не до конкретної теми, а до того, що виходить із конкретного джерела постійної інформації. Споживач інформації немовби каже собі: я довіряю джерелу, і мені цікаве те, що з нього виходить.
(Далі буде)
>якщо станеться так, що хтось у відкритій суперечці покаже їм справжній хід подій, причому викладений тим, кому вірить цей пацієнт, то навіть у цьому випадку він залишиться при своїх.
Оце точно. Зараз на ютюбі багато роликів від наших блогерів (історик Дрібниця, Квітан, Попік, тощо), які спілкуються з москалями. Як тільки їхні уявлення стикалися з реальністю, документальними фактами, вони починають викручуватись і зливаються.