Уперше опубліковано: 09.06.2018
Авторка перекладу: Світлана
Мисливець закінчує свою барвисту розповідь про своє одиночне полювання приблизно так: «Іду по сліду і відчуваю, що звір десь поруч, ще й Джульбарс невідомо куди подівся. Іду настільки тихо та обережно, щоб жодна гілочка не тріснула під ногами. Зброя напоготові, я вже весь, як бойовий робот… І тут чую, як мені ззаду на плечі лягли лапи! І головне – розумію, що це Джульбарс, але перестати робити в штани вже не можу!»
Старий мисливський анекдот
Після того як у кремлі дотрималися пристойності у вигляді нехай уже й зовсім скромних передвиборних обіцянок путіна та його прогнозованого призначення на посаду царя, йому можна розслабитися й більше не згадувати про жодну свою обіцянку, яких він роздавав вагон і маленький візок перед кожними своїми виборами. Загалом ніхто вже не згадує про сучасне, комфортне житло для кожного росіянина, яке мало відбутися ще років десять тому. Кожен третій росіянин продовжує справляти нужду в сортирі з діркою в підлозі та вигрібною ямою. Хоча ніхто ж не чув від путіна про те, що саме він вважає комфортним та сучасним житлом. Адже наявність фекальних сталагмітів у перекошених гуртожитках спостерігається вже далеко не на початку 21 століття. Це означає, що саме таке житло – сучасне та комфортне для рф.
З цієї точки зору можна розглянути і давні обіцянки путіна про те, що кожен росіянин уже років 15 як мав отримувати ренту від продажу природних ресурсів. Як відомо, за ці роки провідні нафтогазовидобувні компанії «Газпром» і «Роснєфть» стали збитковими, а збитки – це той самий прибуток, тільки негативний. Ось цей негативний прибуток і розклали на росіян. Усе так, як і обіцяв путін. Це в надрах його правлячої верхівки виник унікальний термін «економіка показала негативне зростання». Ось і з негативним прибутком – те саме.
Скажімо так, за роки правління путіна справді змінилося дуже багато. Навіть зовнішні зміни – очевидні. Особливо це видно в Сибіру й на Далекому Сході, де китайці спустошують гігантські території колишньої тайги. Місцеві жителі бачать зміни щодня, і схоже на те, що їм це дуже подобається, бо вони проголосували за путіна, який і є ініціатором цих самих змін. Саме за це друг Сі нагородив путіна розкішним, блискучим нашийником із написом: «Найкращому другові Китаю від вдячних корешів!» – і далі явно залишено місце для напису: «Спи спокійно, любий друже! Любимо, пам’ятаємо, сумуємо». Але це було вирізано зі всіх повідомлень ЗМІ, що не завадило інсайдерам видати цю інформацію громадськості.
Так от, формально здобувши ще один шестирічний строк, який дедалі більше скидається на останній, бо путін так і не зміг відповісти австрійському журналісту на запитання «Чи не збирається він правити вічно?», путін видав свої «травневі укази» з новими прожектами, але зі старим формулюванням про вишукування коштів під них.
І ось тут з’ясувалося, що коштів на них бракує катастрофічно. Справа в тому, що голодна путінська братва за ці 20 років відростила такий апетит, що виїла все, що можна і не можна, і зжерла б іще щось. Та й у самого путіна пелька розкривається набагато ширше, ніж його власний, метр із кепкою у стрибку, зріст. Тому пішли вже практично всі заначки, створені в жирні роки високої ціни на нафту й газ. Остання велика заначка, ще не зовсім розпиляна, – пенсійний фонд. Видатні економісти, зокрема Герман Греф, запропонували збільшити пенсійний вік, щоб дістатися більшої частини цього фонду.
Задум тут простий. Вік виходу пенсію приблизно зрівнюється із середнім віком тривалості життя. Це означає, що середньостатистичне російське тіло, яке дожило до такого віку, швидше вирушить у труну, ніж на пенсію. Тобто віку досягнуто, а пенсіонера вже немає, а на нема й суду нема! Грубо кажучи, запропоновано схему не виплачувати пенсій більшості населення рф відповідного віку. Раз по пенсії нема кому приходити, то їх можна пустити на більш невідкладні заходи, якими є нові газопроводи та нові системи озброєнь.
Як вказував терміново звільнений російський фінансовий аналітик, газопровід «Північний потік – 2», що лобіюється кремлем, при його повному завантаженні та заявленому кошторисі окупиться через 60 років за нинішньої ціни газу. У такому розкладі росіяни, що народилися просто сьогодні, здебільшого не побачать прибутку цього газопроводу. Але це нікого не бентежить. Тут діє олімпійський принцип: «Головне – не перемога, а участь». Тобто сенс будівництва газопроводу виправдовується в момент його будівництва. Потрібні пацани зрубають свої мільярди ще до того, як трубами піде газ. А піде він потім чи ні – взагалі нікому не цікаво. У крайньому випадку, трубу можна буде викопати, здати на металобрухт і заробити ще й на цьому.
(Далі буде)