Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Швидше за все, на болотах слово «велич» сприймається якось по-своєму і, безперечно, так, як більше його ніхто не сприймає. Якщо подивитися на те, що мовить їхній звихнутий фюрер і як серйозно це сприймає решта всього не менш звихнутого курника, то виглядати це може таким чином. Рюрик зі своїми вірними товаришами розгромив війська лорда Волдеморта на Бородінському полі, причому особисто підбив не менше десяти «Абрамсів», і хоча битва була страшна і шалька терезів била по голові то Рюрика, то його ворога, все ж таки вдалося виграти за пенальті. І відразу після цього Рюрик кинувся на Куликове поле і там обіграв ворога, вганяючи козирних тузів у лунки з першого удару своєю фірмовою ключкою.
Можливо, я там щось пропустив, бо все підряд слухати дуже складно, як це буває з професійним пацієнтами відомих клінік або любителями, що займаються самолікуванням за допомогою вдихання порошків та вживання рецептурних таблеток. Але навіть із того, що вже вдалося почути, це виглядає саме так. І якщо в когось виникне запитання про те, до чого тут Рюрик, то відповідь проста: саме він пов’язав прутіну чорний пояс із дзюдо, а іншим поясом зв’язав руки й ноги гімнастки. Але це – інша історія.
Насправді ж усі ці казкові пригоди, про які постійно міркує прутін, де-факто виглядають інакше. Справа в тому, що всі сусіди курника, крім України, зараз окопуються й огороджуються від цієї величі всіма доступними способами. Так, нещодавно Фінляндія розпочала будівництво стіни та фортифікацій на кордоні з курником, Естонія – мінує прикордонні ділянки суші, і в тому ж напрямку вирушили інші країни:
«Норвегія зміцнить кордон із росією завдовжки 198 кілометрів… Передбачається, що на низці прикордонних ділянок буде встановлено паркани. Йдеться, зокрема, про Скафферхулет, колишній прикордонний перехід у комуні Сер-Варангер на півночі країни, а також Стурскуг, офіційний контрольно-пропускний пункт (КПП) для руху між Норвегією і рф. Окрім огорож, уздовж кордону розмістять сучасні датчики і камери спостереження для контролю за кордоном… Також «буде актуальним» використання безпілотників на окремих ділянках держкордону».
Безумовно, погляд на це з України знаходить усі ці заходи милими та кумедними, але вони не мають нічого спільного ні з безпекою, ні з практичною користю від цього добра. Приблизно те ж саме, але з більш суворим виглядом, роблять і поляки:
«Влада Польщі вирішила не чекати, поки країни ЄС домовляться про створення спільного захисту від проникнення безпілотних апаратів, і зайнялася підготовкою до зведення власного … У листопаді міністерство оголосить про інвестиції в технології виявлення, придушення і нейтралізації ворожих дронів у рамках повномасштабної системи протиповітряної оборони… Уряд хоче, щоб перші пристрої було введено в експлуатацію впродовж трьох місяців після оголошення, і розраховує завершити розгортання всієї системи протидії дронам через два роки».
Загалом коментувати тут особливо нічого, проте в цьому випадку можна сміливо говорити про те, що від чогось хорошого чи навіть нейтрального так не відгороджуються. Ось це і є справжня велич. Коли від твого вигляду сусідів починає нудити, це саме воно. І якщо термін вимовляється з правильною конотацією, то в такому разі все правильно. Вони досягли величі.
Якби там не було. Але вони роблять значно більше для своєї оборони чим ми зробили в 19-му році. Я би сказав так що якщо б вони роблять в плюс для оборони. То ми робили в мінус.
Там ще, здається, орко-рюрики по дорозі з Бородинського поля до Кулікового зустріли половецько-печеніжську орду і розгромили її чи то під Казєльськом, чи то Брестом.
Стосовно моск@liv, слово “велич” можна застосовувати тільки в лапках. Бо в них – то не велич, а звичайна тупа самозакохана пиха, на яку вони нап’ялюють шати величі. До речі, в християнстві пиха є першим і найголовнішим зі смертних гріхів. Надмірно висока думка про себе, зверхність, самозакоханість та прагнення вважати себе кращим за інших, а іноді й за Бога… і ось перед нами вже не люди, а демони. Справжню велич показують наші воїни, наші могутні, мужні, свободолюбиві українські люди. Дякую Вам за допис.
“На низці прикордонних ділянок буде встановлено паркани” – пригадується, що одного разу пан Яценюк вже будував якусь там стіну. Було б цікаво знати, наскільки допоміжною вона виявилася під час московитського вторгнення.
Стіна Яценюка не призначалася для оборони від вторгнення регулярної армії. Це інструмент для іншого завдання. Подумайте…
> Так, нещодавно Фінляндія розпочала будівництво стіни та фортифікацій на кордоні з курником, Естонія – мінує прикордонні ділянки суші, і в тому ж напрямку вирушили інші країни:
Латвія ще болота на кордоні відновлює, як природну перешкоду. Можете зубоскалити, але ми це зробили не на кордоні України, а аж на річці Ірпінь на адмінмежі її столиці.
Читаю коментарі і дивуюся. Які ми дурні і які інші сусіди русні розумні. Розумні, еге ж. Три роки дупи чухали а тепер прокинулись. Одне око трохи відкрили. Паркани будують. А також через два роки протидронову систему розгорнуть.
Більш розлого можливо? Що у Вашій свідомості не так з орками?
Все, що роблять сусіди московитів – вони роблять задля власної безпекі. Західні сусіди московитів мінують кордон, ставляють огорожи, відновлюють природні перешкоди. Східні сусіди (Кітай) вводять спрощений режим перетину кордону. Кожен дбає про свої інтереси. Це нормально.
Рюрик зі своїми вірними товаришами розгромив війська лорда Волдеморта на Бородінському полі, причому особисто підбив не менше десяти «Абрамсів», і хоча битва була страшна і шалька терезів била по голові то Рюрика, то його ворога, все ж таки вдалося виграти за пенальті. І відразу після цього Рюрик кинувся на Куликове поле і там обіграв ворога, вганяючи козирних тузів у лунки з першого удару своєю фірмовою ключкою.
Ще потім він першим у космос з Гагаріним злітав і після того польоту народилася Терешкова.