Виборчий етюд

Авторка перекладу: Світлана

Кожного першого вівторка листопада, залежно від фази виборчого циклу, в США відбуваються вибори. Так, торік відбулися вибори президента, а разом із ними – частини Конгресу США та низки інших виборних посад. Але зрозуміло, що результати інших виборів залишаються в тіні президентських перегонів. Наступного року відбудуться проміжні вибори до Конгресу США, і там буде визначатися, чи залишиться у Трумпа його варіант «монобільшості» в обох палатах парламенту, чи ні, з усіма відповідними наслідками. А цього вівторка США провели вибори частини губернаторів, мерів та генеральних прокурорів штатів.

Так-так, у Штатах губернаторів та регіональних прокурорів обирають, а не призначають, як у нас. Ті, хто проголосував у 19-му році за зелень, автоматично проголосували за голів областей, прокурорів та інших діячів, яких потім зелень призначила так, ніби спеціально копалася на смердючому сміттєзвалищі. Наша публіка цього не розуміла і вирішила, що такий вибір дасть їм можливість «хоч поіржати», і, звісно ж, від такого вибору «гірше не буде». Вони навіть не замислилися над тим, що повторювали мем квартального автора текстів – Жидкова, громадянина федерації, який завжди й послідовно діяв у парадигмі конторської пропаганди. Зате тепер вони всі можуть від душі поіржати, і очевидно, що гірше не стало, проте повернімося до Штатів.

Уже сьогодні обговорюються результати минулих виборів, на яких республіканці планували якщо не зміцнити свої позиції, то хоча б не втратити частини посад, які обіймали їхні однопартійці. Але насправді відбувся значний відкат, і демократи продемонстрували хоча й не тотальний, але помітний реванш. Це стало вкрай болючим ударом для Додіка, бо він просуває свою теорію перерозподілу виборчих округів у частині «коливних» і «демократичних» штатів з тим, щоб суто технічними засобами посилити вплив своєї партії. І ось на цьому етапі зусилля не мали успіху.

Але головне – тенденція. Минув рік після обрання Трумпа на другу каденцію, а відкат електоральних настроїв уже досить відчутний, і це свідчить про тенденції. Виборець, у тому числі й той, хто віддав свій голос за Трумпа, розчарувався як у ньому, так і в тому, що і як робить республіканська партія. Але як і належить нарцису, Додік ніколи не покладе провину за такий стан справ на себе. У нього завжди буде винний хтось іще, та хоч Зінка, і тому, коментуючи підсумки виборів, він назвав дві причини, що завадили тріумфу партії, в якій він виступає керманичем.

Перша – шотдаун, або припинення фінансування більшої частини федеральних органів у зв’язку з тим, що Конгрес не зміг затвердити бюджет на новий фінансовий рік, який у Штатах починається 1 жовтня. В такому разі федеральні органи працюють за аварійною схемою та в суттєво скороченому складі. Зрозуміло, що низку функцій, які є необхідними для комфортного життя, зараз заморожено, і такий стан триває понад місяць.

Ну, а друга причина просто чудова. Трумп заявив, що програші трапилися з тієї причини, що в бюлетенях не згадувалося його прізвище. Наскільки можна зрозуміти, біля прізвища конкретного кандидата він хотів би бачити напис «благословенний Трумпом» чи щось таке. У результаті з розгромним рахунком програв рідний брат чинного віцепрезидента Венса. Зрозуміло, що такої дикості навряд чи можна було очікувати, і ніхто не допустив би включення до бюлетеня його прізвища або маленького портрета, але можна було непомітно обробити бюлетені ДНК Додіка.

Очевидно, що всі бюлетені він обробити не зміг би просто з технічних причин, але для проблемних дільниць міг би й трохи натужитися. Словом, геронтократія править світом, чадіючи у своїх деменційних нетрях, і просто дивно, як цей світ ще не впав у якусь яму. Але, як бачимо, він – намагається, а виборець хоче саме цього. Хоча за довгу історію людства періоди дикості були вже не раз, і воно їх проходило. Пройде і цього разу.