Авторка перекладу: Світлана
Цієї ночі добрі птахи відвідали Ярославську область курника і завдали ударів по місцевих нафтоперекачувальних станціях (НПС). Тим самим вони продовжують кампанію «Ні дня без нафтової інфраструктури». Справді, від початку серпня удари по об’єктах нафтогазової інфраструктури відбуваються ледь не щодня, і системність цих ударів стає дедалі чутливішою для противника. Не дивно, що він щосили намагається приховати масштаби втрат від подібних ударів. Про цей епізод ворожа преса з посиланням на місцевого піонервожатого Євраєва написала таке:
«У результаті атаки ворожих БПЛА на енергетичну інфраструктуру Ярославської області завдано незначних пошкоджень нафтоперегінним станціям у двох округах регіону».
Ця заява гауляйтера змусила згадати дві речі. Одна з них – пісня про прекрасну маркізу, а інша – пов’язана із широкомасштабним вторгненням в Україну. Пригадується, найперші повідомлення ворога з приводу того, що сталося із флагманом тоді ще чорноморського флоту, мали приблизно такі самі формулювання. Так, є незначні пошкодження, спричинені курінням де доведеться, але з кораблем усе гаразд і скоро він буде в Севастополі. Але як потім з’ясувалося, одночасно з цими заявами крейсер «москва» вже перестав випускати кумедні бульбашки з дна моря, проте публіка все ще думала, що на кораблі трохи обгоріла штукатурка, а так – із ним усе гаразд.
Ну що ж, незначні, то незначні, і все-таки сам факт того, що уламки викликали хоч якісь пошкодження трубопроводу, вже свідчить багато про що. Самі ж ці станції являють собою важливі об’єкти, і їхню цінність у відкритих джерелах позначено приблизно так:
«Нафтоперекачувальні станції (НПС) у Ярославській області виконують ключову функцію у транспортуванні нафти і нафтопродуктів магістральними трубопроводами: вони підвищують тиск у системі, компенсують гідравлічні втрати і забезпечують безперебійну доставку сировини на НПЗ та до експортних терміналів».
А насправді все виглядає ще цікавіше, якщо врахувати те, куди саме станції качають нафту. Відкриті джерела докладно описують призначення двох таких станцій, і, напевно, саме їх вдалося уразити цієї ночі. Отже:
«НПС «Палкіно» (введена у 1983 році) – спочатку забезпечувала постачання нафти на Новополоцький НПЗ (Білорусь) та в порт Вентспілс (Латвія). З 2000-х років включена до Балтійської трубопровідної системи, що веде до порту Приморськ».
Правда ж, дуже знайома географія? І якщо Вентспілс уже не є актуальним, бо туди нафта вже давно не йде, то Новополоцький НПЗ – інша справа. Нині картопляний повелитель наказав вивести потужності обох своїх НПЗ на максимум, бо нафтопродуктами, які вони виробляють, компенсується дефіцит пального на болотах. Ну, а порт Приморськ уже атакували наші дрони, і зрозуміло, що таким чином створюються проблеми для експорту сирої нафти північним маршрутом.
«ГПС «Ярославль» (нафтопродуктоперекачувальна станція) – працює на нафтопродуктопроводі Кстово – Ярославль – Кіріші – Приморськ, перекачує вже перероблені продукти (бензин, дизель, гас)».
У цьому випадку ця станція качає нафту не тільки на той самий Приморськ, а й двом конкретним споживачам, якими є Ново-Ярославський НПЗ («Славнєфть-ЯНОС») у Ярославлі та «Кірішінєфтєоргсинтез» (КІНЕФ), що знаходиться в Кірішах Ленінградської губернії. Назви знайомі, бо на обидва ці підприємства вже прилітали добрі птахи. Ну а той, що в Кірішах, є не лише найбільшим у північному регіоні європейської частини курника, а й його фактичним власником є «Сургутнєфтєгаз» – сімейна компанія прутіних.
(Далі буде)