Назустріч паливній кризі

Так сталося, що за сьогодні на очі потрапило одразу кілька заміток у пресі та великих постів у соціальних мережах противника на тему паливної катастрофи, що насувається. Майже всі ці матеріали відштовхувалися від новини про те, що путін підписав закон, який дозволяє залучати резервістів на захист НПЗ. Те, що писали блогери, наводити не буду, оскільки там треба дуже ретельно фільтрувати тексти від матів. Але якщо все це описати загальними фразами, то там пишуть про те, що використання резервістів для цих цілей ніщо інше як ерзац-ППО.

Вірніше, їх направляють туди, де мала працювати повноцінна та ешелонована ППО, наявність якої розгортали в пропагандистських фільмах і статтях. І ось виявилося, що замість хвалених ЗРК, у хід підуть резервісти зі стрілецькою зброєю. Дехто пише про те, що краще б взагалі нічого не робити, ніж ставити жирний підпис під власною ганьбою. Ну а більш солідні ЗМІ, згладжуючи кути, все ж пишуть таке:

«Слідом за кризою на ринку бензину, де після ударів по нафтозаводах виник дефіцит, а оптові ціни з початку року злетіли на 40–50%, проблеми в росії можуть з’явитися на ринку авіапалива… Щоб вирішити кризу з виробництвом нафтопродуктів, уряд РФ пом’якшив вимоги до НПЗ. Зокрема, зимове дизпаливо тепер дозволено виробляти, змішуючи літнє дизпаливо з гасом. А це створює ризик різкого зростання ціни авіапалива, що, своєю чергою, несе ризики для авіації».

А це якраз те, про що попереджали їхні власні аналітики — накопичувальний ефект, який уже схожий на інший ефект — доміно. Щоб заткнути дірку в одному місці, доводиться викликати проблеми в іншому і так — по колу. І головне, тепер уже ніхто не розповідає байки про сезонні коливання споживання палива або якусь подібну нісенітницю, а називають речі своїми іменами:

«Ключове і головне джерело зростання цін — дефіцит товару», — підкреслює він. Після нальотів безпілотників на НПЗ, які торкнулися не менше 30 заводів по всій країні, обсяги нафтопереробки в Росії впали на 10%, до 4,86 млн барелів на добу, за оцінкою аналітиків OilX. Порівняно з довоєнним 2021 роком нафтокомпанії втратили 14% виробництва, обсяги якого стали найнижчими принаймні за останні 6 років».

Зрозуміло, що в усій цій риториці спостерігається одна спільна тема, а саме, спроби спрогнозувати, коли ситуація може стабілізуватися і практично всі джерела сходяться на середині наступного року. Тільки ось вони явно упускають одне маленьке, але важливе питання. До зазначеного часу, вони можуть відновити більшу частину переробних потужностей за двох умов:

1. З них знімуть санкції і вони зможуть вільно закуповувати потрібні вузли та агрегати.
2. Усе це вони стануть ремонтувати в умовах, коли ЗСУ перестануть завдавати калічачих ударів, які вже зараз дають зазначений вище ефект.

Якщо ж ці два фактори продовжують діяти, то до середини наступного року можна й не дотягнути, оскільки економіка колапсує. Ну а ГШ ЗСУ немов каже лаптям: «Облиш надію, всяк, хто сюди входить» і дає зведення за цей день:

«…У ніч на 4 листопада підрозділи Сил оборони України уразили інфраструктуру підприємства “Лукойл-Нижньогороднафтооргсинтез” (Кстово, Нижньогородська обл. рф). Максимальний об’єм переробки Нижньогородського НПЗ становить 18 млн. тонн на рік. Завод задіяний у забезпеченні російської окупаційної армії… Також уражено АТ «Стерлітамакський нафтохімічний завод» у Башкортостані, рф. Підприємство є основним виробником компонентів для авіаційного гасу, що використовуються у виробництві високоякісного авіаційного пального…»

Тож надії на середину наступного року — благе побажання, але для того, щоб події пішли таким шляхом, немає ані найменших передумов. Хіба що вони нарешті знайдуть у себе тестикули і прив’яжуть схибленого діда до установки первинного очищення нафти, одного з НПЗ. Можливо, приліт саме по цьому активу, дасть якийсь шанс на «здійснення мрій», інших варіантів просто не існує.