Тут цікаве те, що різке зближення світоглядів з КНДР, крім усього іншого, переконало прутіна в тому, що передача влади повинна здійснюватися за династичним принципом, і якщо раніше в його наступниці записували дочку Катерину, то тепер з’ясувалося, що в нього є спадкоємець престолу Ваня. Мабуть, Ваньок трапився від гімнастки під час спільних вправ із дзюдо і дуже художньої гімнастики. Ну, а прості обчислення дають розуміння того, що царик зібрався правити до 97 років, після чого подумає про те, щоб передати владу синкові. А далі видання наводить деякі дані для порівняння строків правління:

«За тривалістю правління путін уже перевершив Піночета (17 років), Кім Чен Іра (17 років), Беніто Муссоліні, індонезійського диктатора Сухарто (20 років) та Ніколає Чаушеску, який очолював Румунію 24 роки. До кінця п’ятого строку путін може обійти Мао Цзедуна, а у разі шостого – наздогнати Франсіско Франко (Іспанія) та Антоніу ді Салазара (Португалія), кожен із яких правив по 36 років.

Якщо ж путін залишиться при владі до 2050 року, він обжене Муаммара Каддафі (42 роки), Кім Ір Сена (46 років) та Фіделя Кастро (49 років) і стане найбільш «довгограючим» правителем росії з часів Івана Грозного, який правив 50 років (включаючи дитячий вік, коли фактичне управління державою було покладено на бояр).

Цю цитату ми наводимо виключно як камертон для того, щоб було зрозуміло, як цар боїться власної смерті. Проте всьому стаду давно розповідають про те, що на все – воля Божа, ба більше, що вмирати за царя і вітчизну – красиво та почесно. Тільки сам цар з приводу своєї смерті має зовсім інші міркування, які не мають нічого спільного ні з волею всевишнього, ні з усім тим, що розповідають для лохів. Ба більше, сам цар упивається чужими смертями, як натуральний вовкулака. Причому як смертями іноземців, так і смертями власних підданих. Ну, а далі – інші цитати.

У Мережі з’явилася інформація про одну з останніх нарад, яку прутін провів із представниками чобіт, і вона мала цілком предметний характер. Справа в тому, що прутін уже кілька разів прямо ставив завдання військовим, щоб ті захопили всю територію Донецької області, і для цього треба оволодіти Покровськом. У вересні чоботи поклялися йому в тому, що до 1 листопада вони якщо не захоплять усю Донецьку область, то вже Покровськ – обов’язково.

І ось настало 1 листопада, і напередодні прутіну вже доповіли про те, що Покровськ уже захоплено, про що він тут-таки і роздзвонив по всьому світу, і цей самий світ йому відповів у тому плані, що треба пити потрібні таблетки, щоб публічні галюцинації не видавали справжнього стану психіки. В такій неприємній ситуації прутіну знову довелося ставити запитання: «Чи можна досягти результату до кінця року?». І ось що пишуть з приводу того, коли настане «1 листопада»:

«Міністр оборони, начальник Генштабу та більшість інших генералів відповіли, що це неможливо. І очікують на звільнення ДНР не раніше середини наступного року. При цьому Гєрасімов вважає, що для досягнення цієї мети у 2026 році потрібна нова хвиля мобілізації…»

Власне кажучи, цей шматок тексту свідчить про те, що прутін наказав кинути всі ресурси під Покровськ, і чоботи їх, ці ресурси, вже практично повністю освоїли, тобто закопали в землю. А для продовження банкету потрібна наступна партія м’яса, причому більша, ніж раніше. Про це говорять практично відкрито:

«Декілька військових відповіли, що звільнити ДНР до кінця року можливо. Але тільки ціною зростання втрат серед особового складу й техніки мінімум у три-чотири рази».

А це означає, що чоботи явно і прямо говорять прутіну про те, що його бажання можна спробувати виконати, але з рівнем втрат у живій силі та техніці, який учетверо перевищує той, що є зараз. Грубо кажучи, якщо зараз за добу «у відбій» іде близько тисячі організмів, то рівень витрачання потрібно підвищити до чотирьох тисяч. Але тут є ще один важливий момент. Чоботи кажуть, що кратно слід збільшити не лише витрати м’яса, а й техніки, а з цим уже – все. Складські резерви, придатні для відправлення на фронт, практично закінчилися, а те, що залишилося, не дасть потрібного приросту навіть удвічі.

(Далі буде)

2 коментар до “Еталон мерзенності (Частина 3)”
  1. Пам’ятаю Майкл Джексон теж замахувався прожити,щонайменше до 300 років. Прямо напередодні своєї смерті замахувався. Протягнув,щоправда, заледве більше 50-ти,сердега. Як співав А.Макаревич : “нікто нє вєріт в то,что его убьют,особєнно ,єслі врємя єго истєкло”.

Коментарі закриті.