Якщо ж перейти до ближчих часів, то й тут можна знайти персонажів, які, за всієї своєї одіозності, все ж таки мали видатні здібності. Той самий Володимир Ульянов показав видатні здібності шахрая. Практично всі 54 роки свого життя він жив, як натуральний браток, – не заробляючи собі на життя. Він завжди мав можливість тягнути гроші, зароблені кимось ще. І зауважимо, ніколи не працюючи і завжди проживаючи за чийсь рахунок, він зумів стати вождем світового пролетаріату. А крім того, попри свій хирлявий вигляд, він однозначно був дамським угодником, чим скидався на царя Петра.
Сталін, незважаючи на свою кровожерливість і люту мізантропію, все ж таки мав дивовижну працездатність. Кажуть, він міг майже не спати та особисто переглядати гігантську кількість документів, запам’ятовуючи їхній зміст. Можливо, ця здібність не видається такою вже й видатною, але з власного досвіду можу сказати, що за довгу практику мені вдалося бачити живцем одного-двох людей, які мають щось подібне. А з урахуванням того, які нероби в нас при владі, то така якість уже не виглядає як щось дивне і не варте уваги.
Леонід Ілліч теж мав позитивну якість – він любив цілуватися. Тут також можна сказати, що це не така вже цінна якість, щоб про неї згадувати окремо. Але як ми пам’ятаємо, за товаришем Сталіним такого не помічали, а в той самий час, коли Брежнєв правив совком, у Центральноафриканській Республіці правив пацієнт на прізвище Бокасса, який не тільки проголосив себе імператором, а й натурально вживав у їжу своїх опонентів. Кухарі готували з них страви, і товариш Бокасса залюбки обідав своїми злостивцями. Тож поцілунки Льоні цілком можна записати у його великий актив.
Якщо після цього подивитися на прутіна, то виявиться, що його мерзенність має максимальну глибину і так само максимальне охоплення. У нього просто немає вади як у втілення мерзенності, бо він не має хоч якихось позитивних рис. Його зовнішній вигляд повністю відповідає як його внутрішньому змісту, так і вмісту його таємних валіз. У нього немає інтелекту, немає працездатності, немає нічого такого, що могло б поставити його в ряд попередників за якоюсь позитивною чи корисною якістю, але водночас сукупність негативних рис і якостей робить його цілісною у своїй еталонній огидності фігурою. Далі ми наведемо кілька цитат, які розкривають цю мерзенність із різних боків, і напевно, мало хто знайде хоча б щось, що могло б зіграти «контра» цього висновку.
Напевно, найпершою буде цитата з їхніх ЗМІ, які традиційно посилаються на закордонну пресу, коли справа стосується слизьких тем, і це – безумовно слизька тема. В цьому випадку – це продовження теми про путінське довголіття, якщо не безсмертя. Як ми пам’ятаємо, під час останнього візиту до Пекіна прутін розповідав Сі про те, що зараз у нього готується програма довголіття, яку буде забезпечено шляхом регулярної пересадки органів.
Ніде в Мережі не було переліку органів, які прутін збирається собі пересаджувати, але сам діалог був дуже схожий на щось подібне до булгаковського «Собачого серця», де професор теж пересаджував певні органи, у тому числі від мавп. Ось що там пишуть на продовження теми:
«Путін хоче залишатися при владі до 2050 року, пише британський таблоїд Daily Star… 73-річний Путін, який уже перебуває біля керма у кремлі найдовше за всіх правителів з часів Йосипа Сталіна, хотів би зберігати владу до 97 років, а потім, можливо, передати її своєму синові Івану. Йому зараз 10 років, а у 2050 році буде 35.
Чинна конституція, переписана 2020 року з «обнуленням» строків путіна, дозволяє йому залишатися президентом аж 2036 року, тобто до 83 років…»
(Далі буде)