У США є досить цікава аналітична група «Стратфорд» (Stratford), викладки якої часто використовують західні ЗМІ. Складається вона з колишніх кадрових співробітників ЦРУ та деяких інших провідних розвідок світу. Здебільшого група робить свої висновки на запити конкретних замовників і на чітко окреслене коло питань. Але деякі речі публікуються як огляди якоїсь конкретної ситуації чи варіантів її розвитку. Через те що конкретного замовника такі огляди не мають, то там можуть використовуватися менш жорсткі вимоги до запропонованої аналітики і автори можуть піти в деякі футуристичні міркування. Проте основою таких оглядів є конкретні вихідні дані, які роблять прогнози цілком імовірними і не відірваними від реальності. Тому ми пропонуємо кілька цитат, які надав голова групи Джордж Фрідман (George Friedman) одному з польських видань.
На питання про те, чи засвоїли європейці уроки з Другої світової війни, він відповів так:
– У європейців є свої фантазії про різні уроки, які нас чогось навчають. Але ж у школі людям кажуть, що вбивати – погано, а вони все одно роблять. Спираючись на досвід Першої світової війни, легко було уявити, що наступний конфлікт буде жахіттям, але він все одно почався. Все, що сталося пізніше, було «засвоєнням уроку». Європейський Союз, наприклад, повинен був стати доказом того, що Європа зробила висновки з трагедії війни, і тому вона ніколи не повториться. Проте історію роблять не лише ті люди, які «засвоїли урок».
Тобто він вважає, що нинішні європейські лідери так і не зрозуміли цінності того, що мають, і загралися у свої тупі ігри. Водночас на запитання про його пророцтво щодо загибелі рф у 20-х роках він відповів:
– Так. Росія продовжує втрачати сили. Розпад Радянського Союзу був для неї не кінцем, а початком нового етапу, але зараз вона повторює всі помилки пізнього СРСР, залишаючись великою неефективною країною, яка залежить від цін на нафту.
Справді, колишні ціни, коли нафта коштувала 30 доларів, були для росії трагедією, а нинішнє становище можна назвати просто складним. Росіяни отримали можливість частково компенсувати ті збитки, яких вони зазнали за останні три роки. Одночасно їм доводиться враховувати зміни, що відбуваються на ринку енергетики, – те, що США незабаром стануть найбільшим виробником нафти у світі…
…Зверніть увагу, наскільки слабка російська економіка. За останні три роки вона страждала через низькі ціни на нафту, держава не була в змозі себе забезпечити. Сучасна Росія стала країною Третього світу, вона живе за рахунок експорту природних ресурсів, ціни на які вона не контролює. Це означає, що вона не контролює свого майбутнього. Втім, те саме стосується великих експортерів у всьому світі. Такі країни, які значною мірою залежать від експорту, як Німеччина чи росія, неминуче зазнають впливу коливань на світових ринках. Цього можуть уникнути держави з добре розвиненим внутрішнім ринком.
А далі він дає дещо незвичний прогноз того, що супроводжуватиме обвал рф і хто стане бенефіціаром цього процесу. На його думку, це будуть:
– Три країни. По-перше, Японія – третя економіка світу. Саме її, а не Китай, слід назвати найсильнішою державою Азії. По-друге, Туреччина…
… Польща. Ваша країна невпинно рухається вперед. Достатньо порівняти, в якому становищі вона була десять років тому, і як ситуація зараз. З розпаду росії Польща зможе отримати зиск.
Відразу ж постало запитання про те, як у цьому випадку розглядати роль Німеччини, безперечного лідера ЄС сьогодні. Відповідь була приблизно такою:
– Німеччина бореться зі своїми кризами. Частка експорту в німецькому ВВП становить 50%, тож якщо почнеться черговий спад, країна постраждає. Хто тоді купуватиме німецькі продукти? Якщо обсяг експорту зменшиться на 10%, ВВП знизиться на 5%. Коли рецесія охопить США (а така перспектива неминуча), американці насамперед відмовляться від купівлі німецьких автомобілів.
… Саме тому Німеччина так боїться розпаду валютного союзу. Проблеми приніс уже Брекзит, бо Велика Британія посідає третє місце у списку найбільших імпортерів її промислових товарів. Загалом видно, що німецька економіка роздута, зараз Берлін займається самообманом, кажучи собі та іншим, що це чудова модель…
… Що хорошого залежати від того, скільки вироблених у вашій країні товарів куплять італійці чи греки? Німецька економіка зараз перебуває саме в такому стані, в цьому полягає її «роздутість».
На уточнювальне запитання про те, з ким Польщі вигідніше мати міцні військові зв’язки, він зазначив:
– Німеччина вас не захистить, адже вона не має армії, крім того, вона набагато більше зацікавлена в добрих відносинах з росією, а не з Польщею. Варіант, що ви створите стратегічний союз із москвою, немає сенсу навіть брати до уваги. Отже, вибору у Польщі немає, їй доведеться співпрацювати з США. Неважливо, що відбувається у відносинах між Вашингтоном і Варшавою зараз, за п’ять років ніхто про це не згадає. Я описую ситуацію з точки зору перспективи 10–15 років. Польща – найбільша країна Центральної Європи, яка в цей період перетвориться на центр економічного розвитку вашого континенту…
…Великі держави з часом занепадають. Коли росія розпадеться, а Німеччина порине в кризу, з’явиться простір, який зможе заповнити Варшава. Співпраця в рамках трикутника США – Румунія – Польща перетворить вашу країну на важливого гравця.
До речі, ми зараз спостерігаємо вибудовування цього трикутника. Достатньо згадати, що саме в Польщі та Румунії встановлено позиційні райони наземної системи ПРО і туди ж іде більша частина американських військ просто зараз.
І на завершення – ще одна цитата з його оцінкою нинішньої Європи:
– Вважати Європу зразком – це помилка. Якби не тиск американців, жодного Європейського економічного співтовариства не було б. Проти його створення виступали французи, італійці, британці, які не могли собі уявити тісного співробітництва з Німеччиною. Проте працював план Маршалла, який змусив їх зайнятися економічною інтеграцією. Так народилося європейське співтовариство, а зараз нам кажуть, що його вигадали європейці. Європа вміє блискуче обманювати саму себе. Наприклад, там постійно наголошують, що вона сама гарантувала собі мир. Це не так: відсутність війни – результат політики США та СРСР. Американці в епоху холодної війни зробили для миру більше, ніж європейські дипломати.
Усе це до того, що зусилля рф із просування хаосу, безумовно, мають свої наслідки, але процес уже відірвався від його ініціатора і зовсім не підпадає під визначення «керований хаос». Дуже скоро, впродовж трьох-п’яти, максимум – семи років, піде активне переформатування величезного простору, і Україні випадає унікальний шанс потрапити на гребінь процесу. У нас є для цього всі шанси й величезна перевага над усіма європейськими партнерами. Ми пішли від самообману і бачимо речі такими, якими вони є. Тому наш шлях до успіху – коротший, ніж у решти.
“і Україні випадає унікальний шанс потрапити на гребінь процесу.” А потім був 2019…
Над тим щоб був 2019 рік рашка теж плідно працювалала…..
А молдованам он розуму вистачило, попри те, що вона там теж з усіх сил працювала.
стосовно прогнозу розпаду рф. 20-ті роки прийшли, але не пройшли.
На поточному етапі розвітку цівілізації потрібно що? Особистості на чолі держав. Особистості, які будуть боротися не за рейтінги, а за збереження цівілізації Таки люди зможуть формувати “уряди єдності”, згуртовувати людей, якім не байдуже майбутне. Також таки люди зможуть розбурхати так зване “болото”, яке не має власної думки за визначеням.
> …Великі держави з часом занепадають. Коли росія розпадеться, а Німеччина порине в кризу, з’явиться простір, який зможе заповнити Варшава. Співпраця в рамках трикутника США – Румунія – Польща перетворить вашу країну на важливого гравця.
>
> До речі, ми зараз спостерігаємо вибудовування цього трикутника. Достатньо згадати, що саме в Польщі та Румунії встановлено позиційні райони наземної системи ПРО і туди ж іде більша частина американських військ просто зараз.
Що ж, він помилився: США оно зараз виводять частину своїх військ з Румунії. А може, й був нещирим. Тим більше, що не встановлювати ПРО, як не на краю…
Так, прогнози 2018 зараз цікаво передивлятися. Поки що, Німеччина критично не підупала, а Польща зміцнилася, але не так, щоб супер. Це особиста оцінка.