«Тож це дуже цікаві місця, про які ми дуже багато дізналися. Ми плануємо майбутні місії на Марс. Ми думаємо про можливість направити космічний апарат на Венеру для з’ясування того, чи підтримує ця планета сьогодні життя. Ми плануємо місії на Європу. Ми плануємо місії, ми думаємо про повернення до Титана та системи Сатурна. І за всіма цими напрямами досягається величезний прогрес у міру поступу вперед.

Крім цього, люди відіграють певну роль у вивченні Сонячної системи. Зараз ми реалізуємо концепцію переходу від низької навколоземної орбіти до того, що ми називаємо навколомісячним простором. Це область навколо Місяця, де ми могли б проводити дослідження, вчитися жити і працювати на поверхні планети, і цією першою поверхнею буде поверхня Місяця. І це буде зроблено, перш ніж ми, зрештою, вирушимо на Марс.

Усе це справді є захопливим періодом для нашої космічної програми. Ми працюємо дуже наполегливо, продовжуючи досягати величезного прогресу. Ми маємо величезну підтримку з боку американського народу, адміністрації та Конгресу в міру поступу вперед».

Правда ж, це не іконки тягати в космос і не гуркотіти мощами по МКС? Люди спрямовані навіть не в завтра, а в післязавтра, і сьогодні формують завдання для майбутніх поколінь. До речі, комерційні компанії США вже зараз готуються до видобутку корисних копалин на астероїдах і приблизно уявляють, де і що буде рентабельно видобувати. У NASA відомо про це, і там уже зараз готуються опрацьовувати заявки приватних компаній у цьому плані. При цьому на запитання про рівень фінансування NASA доктор Грін зазначив, що завжди хотілося б більше, але рівень достатньо високий для того, щоб виконувати всі основні програми. Наприклад, повним ходом іде фінансування програми NASA Europa Clipper, яка отримує кошти, напевно, порівнянні з тим, що витрачається на будівництво нових храмів або будівництво кримського мосту. Ось що каже доктор Грін із цього приводу:

«Зараз будується Clipper. На цьому космічному апараті встановлюється безліч приладів, набагато складніших і потужніших, ніж ті, що було встановлено на борту Cassini. Ми плануємо активно використовувати радар, який проникає у кригу, для вимірювання товщини цієї крижаної кірки за кілька прольотів, тоді як космічний апарат здійснюватиме орбітальні оберти навколо Юпітера, а потім зблизиться з його супутником Європою.

Ми вважаємо, що крижана кірка буде дуже тонкою в деяких місцях. Можливо, вона буде настільки тонкою, що в ній будуть тріщини, через які вивергатимуться гейзери. Виявляється, нещодавні спостереження телескопа Hubble вказують на те, що Європа, величезний супутник розміром з наш Місяць, справді має гейзери, через які виливається вода, що плескається на поверхні та змінює поверхню супутника.

На додаток до цього, коли відкриваються тріщини, вони також приводять до того, що одні крижані листи проштовхуються під інші крижані листи. Це аналогічно до того, що відбувається при зрушенні тектонічних плит тут, на Землі. Це приводить до циркуляції матеріалів, таких необхідних для життя, створюючи умови для росту, надаючи їжу та інші елементи.

Таким чином, ми плануємо знайти струмені води, пролетіти над струменями, шукати місця для посадки спускних апаратів і, зрештою, спрямувати космічний апарат у тріщину і потрапити в океан Європи».

Хоча ця маячня навіть не цікава любителям святого олександра невського, миколи другого та іншої бригади дивних і неврівноважених типів. Будівництво халабуд із хрестами, за частотою порівнянних з наливайками, – набагато важливіша справа, і головне – вона відкриває нечувані перспективи в індустрії виробництва свічок, мощів, святої води та інших високотехнологічних речей, здатних привести до нового рівня розвитку людства чи окремо взятої країни.

Словом, час від часу варто відриватися від того тла, який так чи інакше, але створює скрєпоносна і нестерпно духовна сусідка, щоб розуміти різницю у світосприйнятті і в тому напрямі руху, який демонструє адекватне суспільство і те, який виростило собі зайву хромосому у вигляді конкретної скрєпи.

Один коментар до “Скрєпонутість як діагноз (Частина 3)”
  1. Колись, уже після служби в армії прочитав науково-популярну книгу “В мире множества лун” про супутники планет Сонячної системи: на початок 80-х років це були тільки гіпотези астрономів. Під враженням мусив перечитувати наново усі частини “Одісеї” Артура Кларка. Мабуть, у мене занадто жвава уява, бгг…

Коментарі закриті.