«На підставі даних, зібраних за результатами цих досліджень, ми можемо складати моделі того, що відбувалося з цими небесними тілами впродовж довгого часу. Виявилося, що це надзвичайно важливо.
Венера в її теперішньому, відомому нам вигляді, є не придатною для життя. Температура її поверхні достатньо висока для того, щоб розплавити свинець. Її атмосферний тиск величезний. Подібно до того, як ви занурюєтеся у глибини океану, вам необхідні величезні об’єкти інфраструктури для протидії нищівному тиску атмосфери Венери.
З іншого боку, Марс є набагато посушливішою, майже безлюдною планетою з дуже розрядженою атмосферою.
Але в такому вигляді вони існують сьогодні. В результаті спостережень ми дійшли висновку, що і Венера, і Марс, і Земля колись були блакитними планетами. Це були світи океанів. У минулому Марс і Венера були дуже схожі на Землю.
Тепер ми вважаємо, що Венера була, можливо, нашою першою придатною для життя планетою в Сонячній системі зі значною кількістю води на її поверхні. І впродовж приблизно останніх 800 мільйонів років вона зазнала величезного, нестримного парникового ефекту, в результаті якого планета набула нинішнього вигляду. Чи могло життя на Венері існувати в минулому? Звісно, видається, що вона має всі необхідні атрибути з точки зору як розміру планети, так і наявних на ній матеріалів, а також океанів, які, як ми вважаємо, існували на Венері. Але зараз вона внаслідок перетворень виглядає зовсім по-іншому.
Так само на Марсі дві третини його північної півкулі було вкрито водою. Ба більше, в деяких місцях глибина океану перевищувала милю. На Марсі справді впродовж значного періоду часу існували кліматичні системи – дощ, хмари, крижані шапки та величезні океани. Але планета зазнала швидких кліматичних змін на ранньому етапі її історії. Це була блакитна планета впродовж, можливо, цілих 800 мільйонів років – достатньо довго для того, щоб на Марсі також зародилося життя.
Тепер ми починаємо усвідомлювати, що те, що сталося на Венері, може статися на Землі. Те, що сталося на Марсі, може статися на Землі. І ми повинні добре вивчити ці планети для з’ясування того, чи могло на них існувати життя в минулому, чи, можливо, воно існує навіть сьогодні.
Ми також з’ясовуємо, що ще одна дивовижна частина нашої Сонячної системи могла мати придатні для життя світи, і вона знаходиться за межами орбіти Марса. Ці гігантські планети мають супутники, і довгий час ми вважали, що ці супутники більше нагадують крижані тіла, заморожені, якщо хочете, а ми не думаємо, що без води в рідкому вигляді може виникати чи підтримуватися життя. Але тепер ми виявляємо, що багато хто з цих супутників насправді є океанськими світами з крижаною кіркою. Тепер ми вважаємо, що океан під крижаною кіркою супутника Юпітера – Європи, ймовірно, містить удвічі більше води за об’ємом, ніж зараз є на Землі, і при цьому цей супутник Юпітера приблизно дорівнює розміру нашого Місяця, що обертається навколо Землі.
Просуваючись іще далі в Сонячній системі, ми з’ясовуємо, що багато супутників Сатурна також є крижаними світами, або океанськими світами, як ми б назвали їх сьогодні, тому що під їхніми крижаними кірками, як ми вважаємо, є значна кількість океанів та води.
Наприклад, ми бачимо, що вода присутня на Енцеладі завдяки тріщинам, через які вода виривається на поверхню супутника в будь-який час доби і по всій орбіті. Ця вода насправді створює зовсім нове кільце навколо Сатурна під назвою Кільце E, що складається з крижаних частинок.
Дуже цікавий і інший супутник Сатурна – Титан. За розміром Титан трохи більший, ніж планета Меркурій. Він має власну атмосферу, яка переважно складається з азоту, і це єдине тіло в Сонячній системі, крім Землі, з рідиною на його поверхні. Але ця рідина – не вода, а метан. Ба більше, деякі з цих метанових озер більші, ніж наше Чорне море.
На Титані є те, що ми назвали б гідрологічним циклом, за винятком того, що йдеться не про воду, а про метан. Океани випаровуються, ця пара переноситься, і в цей час йде дощ у південній півкулі Титану – метановий дощ, який створює нові моря, наскільки нам відомо сьогодні.
Одна з причин, через яку Титан дуже важливий для вивчення з погляду пошуку життя, полягає в тому, що у процесі обміну речовин може брати участь не лише вода, а й рідкий метан».
(Далі буде)
Як розуміти “Марс є майже безлюдною планетою”. Значить, хтось таки там є?