Загалом совкова доктрина так і не зазнала змін до руйнування спочатку Варшавського договору, а згодом – і самого совка. Просто ніхто не ставив завдання адаптувати військові плани, виходячи з ситуації, що швидко змінювалася. Як ми бачимо зараз, москва будує свої плани приблизно на тих самих принципах.
За останні пару днів у мережі з’явилися кілька десятків коментарів до старих висновків Навального про втрати рф у двох війнах за 2014–2016 роки. Через те що всі коментатори оперують одними й тими самими кількісними категоріями і не розуміють, за рахунок яких даних зроблено ці висновки, ми не стали борознити творчість цього російського персонажа, щоб зберегти собі нерви, а прийняли ці дані як цілком імовірні.
Люди Навального дослідили викладки пенсійного фонду рф та виявили просто гігантське збільшення показників у графі витрат «Пенсія за втрату годувальника». Як заведено в рф, такі пенсії виплачуються в суворо обмежених випадках. Наприклад, якщо годувальник загинув унаслідок техногенної катастрофи, був космонавтом або загинув під час виконання своїх військових чи правоохоронних обов’язків. Словом, із усього переліку, передбаченого їхнім законодавством, жодного особливого падежу «годувальників» не спостерігалося, окрім тієї категорії трупів, облік яких путін відніс до таємних даних, а саме бойових втрат. Так от, згідно з даними пенсійного фонду, в цей період було призначено 90 тисяч пенсій у зв’язку з безповоротною втратою годувальника, віднесеного до категорії «жмур», та 70 тисяч пенсій тим, хто остаточно втратив працездатність, тобто калікам.
Якщо ці дані відповідають дійсності, то на кінець 2016 року збройні сили рф та інші силові структури, які беруть участь у двох війнах, втратили особового складу на півтори загальновійськові армії. Причому тут є два цікаві моменти. Загальний стан боєготовності російської армії більшість спостерігачів оцінюють як низький, крім деяких її частин, які належать до еліти. Так от, практично вся ця еліта і бере участь у бойових діях, і це її втрати намацали люди Навального. Ми ж чудово пам’ятаємо, як з-під Донецького аеропорту до Кубінки вивозили оптову партію спецназу ПДВ або як під Луганськом майже повністю зажмурили колону псковських десантників. Місцеві розповідали, що деякі десантники, що вижили, ще довго носилися по степу з витріщеними очима і намагалися сховатися в нірках ховрахів. Принаймні, зі степу ще довго йшов стійкий запах діареї, який залишили вцілілі герої.
А Захід змінив свої плани відразу після приходу в Білий дім Рональда Рейгана. Концепцію глухої оборони було замінено на «Активний захист». Враховуючи технічну та організаційну перевагу військ НАТО, ставку зробили на два компоненти: високоточну зброю, яка вже почала займати своє належне місце, та активну маневрену війну. Ішлося про те, щоб на напрямку головного удару совкових військ залишати мінімум сил, які повинні зв’язувати противника бойовими діями, а основні удари завдавати з флангів, позбавляючи всю цю армаду будь-якого постачання. Розрахунок був простий: чим більшу кількість техніки та особового складу задіяно в операції, тим більший потік боєприпасів, пального та продовольства повинен їх супроводжувати. Тобто в цьому випадку навіть не йшлося про конкретний напрямок зустрічного удару, а про знищення комунікацій, баз зберігання та необхідної інфраструктури. При цьому більш швидкі та точні зразки зброї справлялися з цим завданням якнайкраще. У результаті виходило, що залізний кулак завдавав удару в порожнечу і зависав через короткий час, не маючи логістики та зв’язку. Знищення каналів зв’язку як засобами зброї, так і можливостями РЕБ теж закладалося в ці плани. У якийсь момент скупчення танків, БМП і БТРів ставало непотрібною купою металу, оточеного голодним особовим складом. Після чого до місця підтягувалась авіація та артилерія, які ховали всю цю красу надійно та остаточно.
Як відомо, у Європі так і не відбулося застосування цих планів, і все закінчилося без великої бійки. Хоча зараз це питання вже знову постало на порядку денному. А ось американці застосували ці нові напрацювання у двох війнах у Затоці, результат яких усім чудово відомий. Причому іракська армія, яку знищили США, була зліпком совкової, і там було все те, що й у ЗС рф, у сухопутному та навіть авіаційному сегменті ЗС. Це дає підстави вважати, що якби тоді відбулася бійка на просторах ФРН, там вийшов би чудовий розгром. Але зважаючи на те, що і як зараз робить путін, ця нагода ще може йому випасти.
Окозамилювання це основний метод пропаганди. Зараз розмови ведуться про Сувалкинський коридор, по якому кацапи збиралися пробиватися до калінінсберга, а у 1985 році розмова шла про Ваханський коридор, по якому США та Пакистан могли нанести удар по Таджикістану(СРСР). Що те що те туфта чистої води. При сучасних засобах ураження ракетних та авіації це просто неможливо. Свого часу викликало дивування словами Роммеля, що англійці та американці не зможуть воювати, якщо позбавити їх щоденної пайки морозива у Північній Африці. Коли у 1985 році просидів на підножному кормі пів-місяця, бо не було погоди і не літали вертольоти, то цей подив пройшов безслідно. Радянська армія завжди отримувала постачання по принципу аби як, найяскравіший спогад це 20-ти кілограмові упаковки масла сливочного з нафтопродуктів, якими нас постачали. Масло не плавилося на 45 градісній спеці, не жовтіло, не портилося, але на смак було так собі. Зате боєприпасів завжди було з надлишком. М”ясо не довозилось, ми його не списували, так як не видавали, але тилові щурі переписували наші акти на списання продуктів, і як виявилося м”ясо завжди було у раціоні. Тилові щурі нааживались, хоч і були биті за це, однак нікого за службовий підлог не посадили. Всі ці риси перейняла армія кацапів, плюс торгівлю боєприпасами та дикі приписки. Тому шансів перемогти захід у СРСР бало нуль. До речі у курс підготовки офіцерів НАТО входить служба кожного стройового офіцера на ниві постачання матеріальних засобів, тому там пісні тиловікяв, що то нема то нєту не сприймаються. Нашим ЗСУ було б непогано перейняти цей досвід.
Мій друг проходив службу в ГСВГ на посаді командира батальону зв’язку наприкінці 80-х. Розповідав, що на БТР встановлювали короба до кулеметів на 500 набоїв. Я в цей час служив в 169 учбовому центрі (Десна). На всіх навчаннях ми використовували карти північної Германії.
Перед тим я служив в ЗабВО (МНР), в ракетному дівізіоні (комплекс “Луна-М) 2 гв. ТД. Солдати дівізіона були впевнені, що у разі реальної загрози війни з кітайцями вони отримають іншу матчастину: бо розуміли, що на цій техніці воювати не вийде. Але це були тільки мрії.