Спочатку концепція оборонної стратегії США і Заходу на європейському ТВД будувалася виключно від оборони. Заздалегідь було підготовлено кілька хвиль оборонних споруд, завданням яких було максимальне знищення бронетехніки супротивника і тим самим – зменшення швидкості просування його ударних угруповань до нуля. За цими планами, у глибині оборони з кількох десятків кілометрів мала залишитися вся техніка ударного угруповання, а за час оборонних боїв до берегів Європи мали підійти додаткові сили американської армії, яка повинна була вичавити залишки військ Варшавського договору за визнаний кордон. При цьому вважалося, що співрозмірність сил та мети операції не повинні були привести до ескалації конфлікту до рівня застосування ядерної зброї.
Зрозуміло, що в цьому випадку було б піднято війська всіх країн НАТО, а Штати почали б активні заходи в інших точках Земної кулі, завдаючи шкоди інтересам совка, але загалом це був суто оборонний план, який мав скоріше політичний, ніж військовий характер. Як ми зазначали вище, совок був досить непогано поінформований про деталі цієї операції, а тому реагував на це відповідним чином. Розуміючи, що противник робить ставку на завдання максимальної шкоди атакувальному угрупованню, москва нашпигувала Східну Німеччину ще більшою кількістю цієї техніки, щоб можна було кидати в бій таку її кількість, щоб американці просто не встигали все це палити.
Вважається, що генерали завжди готуються до минулої війни. В цьому випадку американські військові взяли за основу стратегію німецької армії, яка застосовувалася нею в оборонній фазі Першої світової війни. Зрозуміло, що це було не клонування як таке, бо багато вже змінилося, але загальна концепція була звідти, і зараз про це добре відомо. А противник узяв на озброєння методи Другої світової війни, застосовані в її другій частині, коли совкова армія рухалася вперед, наступаючи на німецькі війська.
Загалом це був синтез Курської битви та боїв за Вязьму. В обох випадках червона армія мала значущу перевагу в силах і засобах, і спочатку планувалося, що в наступальній фазі операції будуть величезні втрати, тому все полководче мистецтво було спрямовано на забезпечення порядку в військах, що викошуються противником, і методичному введенню в бій усе нових резервів. Точніше, суть була у своєчасності та черговості введення в бій цих резервів.
Як ми знаємо, під Курськом поле битви залишилося за червоною армією, і в принципі це зараховано як перемогу. Але там треба враховувати важливий момент. Спочатку планувалася наступальна операція Вермахту, і вона закінчилася невдачею. Постало питання про перевищення допустимих втрат, і операцію було зупинено. Мало того, ще задовго до закінчення всієї битви з району бойових дій було відведено дві танкові дивізії, які терміново було перекинуто в Італію, де висадилися союзники, які розвивали свій наступ. Просто важкі танки потрібні були для наступу, а обороні використовувати їх не було сенсу. До речі, й сама оборона вже повинна була вибудовуватися навколо іншої конфігурації лінії фронту. Але важливе те, що совок тоді спалив просто неймовірну кількість техніки і вклав у землю жахливу кількість особового складу.
Місяців за дев’ять до цієї битви проводилася найбільша наступальна операція совкових сил під Вязьмою. І там теж із самого початку закладалися гігантські втрати, які незабаром і з’явилися. Наступ вівся на укріплені райони противника та зустрічав адекватні дії. Дивізії викошувалися, як трава в полі. Через те що німецькі війська мали стаціонарні вузли оборони, які забезпечували певну дальність ефективного вогню, то трупи вкладалися шарами, а по них ішли нові хвилі червоноармійців.
Від цього видовища божеволіли як самі червоноармійці, так і німецькі кулеметники, які розуміли, скільки людей вони щойно відправили на зустріч із богом. У них не вкладалося в голові, що так можна воювати.
Саме такі методи було покладено в основу бойових дій, уже виходячи з нових реалій. Знаючи про насичену оборону противника, москва вирішила закидати її м’ясом і залізом, як це робив товариш Жуков і той самий товариш Рокоссовський, якому прийнято співати оди, на противагу Жукову.
(Далі буде)