Потуги холуїв (Частина 2)

Потуги холуїв (Частина 2)

Між іншим, знамениті Єлисейські поля в Парижі названо так із причини, пов’язаної саме з таким станом справ. Прямо посередині нинішньої вулиці, а точніше – перпендикулярно до неї, протікав струмок, який слугував природним каналізаційним колектором, і все стікало в Сену. Там був ліс, і загалом нікого це не стосувалося прямо, але один із Людовіків вирішив облагородити місцевість, і в результаті смердючий струмок заховали в тунель, а зверху заклали сад з алеями. Парижани, які знали це місце як смердючу клоаку, отримавши такий чудовий парк, назвали його раєм, або грецькою – Ілізіум. Тобто місце охрестили «райськими полями».

Але в інших місцях до перепланування міста бароном Османом ситуація з каналізацією і, відповідно, зі станом вулиць була плачевною. Так от, знать могла собі дозволити замовляти взуття на високих підборах для того, щоб залишатися над смердючими калюжами на вулиці. І ось прутін, навіть не знаючи цієї історії, теж вдарився у підбори та платформи. Ну, а про те, наскільки все це практично, добре знають охоронці його валіз, бо чутки ходять різні.

Але повернімося до холуїв. Невідомо, наскільки ініціатива Міронова допомогла йому зберегти місце біля корита і наскільки ймовірно він фігурує у згаданому списку, але поки що і про присвоєння звання прутіну теж нічого не чути. Хоча товариш Сталін не розмінювався на дрібниці й відразу дозволив присвоїти собі звання генералісимуса. Тож іще невідомо, чи не образив Міронов прутіна таким званням, яке Наполеон давав своїм полководцям, а сам собі поклав титул імператора. Але і з цим справа може зрушити з мертвої точки.

Теоретик російського фашизму Дугін теж щось таке відчуває, і, спостерігаючи за тим, як його колеги по холуйському цеху фонтанують подібними ідеями, він вирішив не втрачати момент. І справді, якщо вже карту маршала розігрувати, то понад неї залишилися тільки халіфи, фараони і, звісно ж – імператори. І Сашка вирішив зайти з козирів. Сьогодні в Мережі з’явилася заява цього діяча, який в один момент обійшов Міронова з його кувалдою і маршалом. А буквально він сказав таке:

«Я колись казав, що президент – наш справжній імператор. Зараз, коли попереду у росії багато років війни, настав час скинути маски. Потрібно перейменувати пост путіна і назвати його імператором росії. Так ми не тільки відкинемо всякі дурниці на кшталт виборів. Ми зможемо зосередитись на головному – на постійній війні за нашу імперію. Передав цю пропозицію в кремль, упевнений, буде реакція нашого поки що президента».

Загалом на цьому вже можна було б ставити крапку, але ми просто звернемо увагу на момент його промови. Він немовби стверджує, що прутін уже давно діє як імператор, і все, що зараз потрібно зробити, – то це назвати речі своїми іменами. Тільки тут діяч, який отримав купу регалій як історик всія курника, проґавив важливий момент. Є певні критерії, яким має відповідати претендент на титул. Основний із них – безпосередня участь і перемога у великій битві чи битвах. Армія й повинна була висувати свого полководця на цей титул, але формалізував її церковний ієрарх, переважно – Предстоятель римського престолу.

Тобто в цьому випадку прутін особисто повинен був скакати на ослі під Покровськом або десь іще, оголосити перемогою захоплення посадки, а його гарматне м’ясо мало висунути його на цей титул, зважаючи на нестерпну відвагу здобувача, полководчий талант та інші чесноти, а помазати його на імператора повинен був би Патріарх вселенський. А тут бачимо скорочену процедуру. Дугін висунув, і кремль, якщо захоче, затвердить цю справу. Зрозуміло, що й Гундяєв заспіває осанну. Словом, Сашка вважає, що його вже ніхто не переплюне, але тут він може й помилятися…