Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Останні ворожі удари, що являють собою зразки варварства і живодерства, мимоволі викликають запитання про дії у відповідь. Не може бути, щоб таке сходило з рук. І насправді воно й не сходить, але інша річ, що деякі варіанти відповіді можуть виявитися розтягнутими за часом, а інші, хоч і трапилися в один проміжок часу, не завжди вдається зв’язати між собою. Тому нижче – такий собі ескіз на цю тему.
Із того, що вдалося спостерігати мені особисто, вибудовується цікава картина щодо боротьби з балістикою. Зараз ми вже добре розуміємо, що ці заходи можна умовно поділити на три великі групи. Перша і найочевидніша – перехоплення ракет, що летять до цілі. Як ми знаємо, з перехоплювачами балістики у ЗСУ – зовсім проблематично, і для того є безліч причин, перша з яких – ціна ракети-перехоплювача. Якщо засіб перехоплення коштує приблизно стільки само або дорожче, ніж засоби ураження, це вже – самостійна і безумовна проблема.
Тут є сенс зробити крок назад, щоб побачити коріння проблеми. Практично всі країни, які мають балістичні ракети і, відповідно – засоби їх перехоплення, виходили з того, що витрачати подібну зброю в неядерному виконанні загалом марно або, як кажуть експерти у вживанні міцних алкогольних напоїв, «горілка без пива – гроші на вітер». Тобто, звісно, в якихось окремих випадках балістика і планувалася використовуватися зі звичайною боєголовкою, але, швидще, це – виняток із правил.
Відповідно, і перехоплення балістичних ракет виходило з такого самого розуміння ситуації. А перехоплення ракети з ядерною боєголовкою миттєво відсуває на другий план вартість перехоплювача. Адже якщо така боєголовка влучить у ціль і вибухне, шкода виявиться суттєво вищою, ніж витрати на виготовлення десятків чи сотень перехоплювачів. У підсумку начинка перехоплювача за своєю складністю, а отже – й вартістю, істотно перевершує аналогічні характеристики у стандартної БР. А далі – працює економіка, і таке перехоплення балістики, безумовно, сильніше виснажує можливості оборонної сторони. І як ми бачимо просто зараз, саме економіка спрацьовує таким чином, що ракет-перехоплювачів виявилося набагато менше, ніж балістики.
Другий варіант боротьби з цією загрозою – знищення технологічних ланцюжків і складальних підприємств, що врешті-решт виробляють балістику. І тут ми дедалі частіше чуємо про ураження підприємств, які виготовляють начинку таких ракет, від твердого палива до електроніки і власне складання готових виробів. Але, напевно, складальне виробництво щільно прикрито, і для ураження такої цілі треба витратити чимало боєприпасів. А для гарантованого ураження конкретної точки підприємства зусиль має бути витрачено ще більше. Тому простіше вражати ланцюжки постачань, наприклад, заводи «Азот», «Каучук» або той самий «Протон», уражений цієї ночі.
Ну, а третій варіант – бити по ракетах ще до моменту їх запуску, а значить – поки вони перебувають на пускових установках. Але для цього потрібні чіткі розвіддані у формі цілевказівок, бо йдеться про мобільні пускові установки, які переміщуються зі своїх замаскованих позицій очікування до пускових. І ось сьогодні вночі і кілька ночей тому наші військові відзвітували про ураження пускових установок ворога в момент, коли він веде операцію з обстрілу України.
Останнім часом було кілька таких випадків, коли вдалося їх підловити і знищити, а тепер вдалося винести відразу дві пускові. Це свідчить про те, що буквально два-три тижні тому ЗСУ почали отримувати актуальнішу розвідувальну інформацію, і явно – не від США. Звісно, можна припустити супутник притули, з яким стендапер носився, як дурень із писаною торбою, але це – навряд. Але тут важливе те, що процес пішов і іншим шляхом, оминаючи Тромба і Гегсета.
(Далі буде)