Незвичний погляд. Родзинки перекладів – 4 (Частина 2)

Читач поділився історією з власного життя, коли оцінку 4 з мови йому поставили за фразу «вона говорила», взяту з хрестоматії. Слова «говорити» і «казати» – черговий подвійний переклад російського слова, цього разу –  «говорить». Пояснити різницю між ними тлумаченням зі словників важко, спробуймо це зробити на прикладі умовної ситуації. Людина робить щось недоречне. Про це говорять усі навколо неї, тобто процес триває певний час, адресата не визначено (російською – «говорят»). І водночас цій самій людині кажуть про її вчинки, тобто висловлюють конкретну думку конкретному адресатові (російською – теж «говорят»). Також словом «кажуть» (а не «говорять») позначають процес, коли інформація йде у вигляді чуток та припущень. З іншого боку, коли люди між собою спілкуються (=розмовляють), тоді вони «говорять», а не «кажуть». Тож обидва слова можуть уживатися залежно від ситуації:

• «Самі лапті в особі їхніх аналітиків та іншої публіки постійно говорять/кажуть про те, що бунт у курнику завжди відбувається саме у столиці».
• «Графік говорить сам за себе».
• «Кажуть, що в Афганістані особливо добре росте мак».

І ще кілька коментарів. Запитання читача «Може, кігті краще замінити пазурями?» перевірила за сучасним (20-томним) Словником української мови:

• Кіготь: «гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців у хребетних тварин, яке виконує захисну функцію; пазур».
• Пазур: «гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох тварин і птахів; кіготь».

Як бачите, ці слова взаємозамінні, бо тлумачаться одне через одне. Єдина можлива відмінність – у переліку «носіїв» цього «рогового утворення»:

Тож стосовно лева, про якого йшлося у статті, точнішим словом буде «кігті», а щодо орла – «пазурі». А от коли вони в реченні стоять поруч, я вжила слово «кігті». Випереджаючи ваше можливе запитання, повідомлю, що обидва слова були у праслов’янській мові і походять від індоєвропейських коренів. Слово «кіготь» є в сучасній російській та білоруській мовах. У слова «пазур» більше діалектних варіантів (я знаю вживання «пазюрІ» з наголосом на останньому складі), і воно є у польській, чеській та словацькій мовах. Проте варіант «пазури» вважається основним, відповідно, в орудному відмінку – пазурами, а пазурі має позначку «рідше», і в орудному буде так, як написав читач, – пазурями.

Дуже розлоге запитання від читача про те, чому зараз в іншомовних іменах на місці звичного Х пишеться Г для передачі літери Н. Я вже розглядала питання про літеру Г, бо, по-перше, самій було цікаво, а по-друге, щоб зібрати докупи правила, які за інших обставин вам довелося б додатково шукати. Якщо стисло, то пояснення таке. Українська мова є однією з небагатьох, яка має три звуки – [г], [х] і [ґ]. До англійського і німецького звука [h] ближчим є наш [г], ніж [х]. Але в російській мові звуків і, відповідно, літер – тільки дві – (1) Х і (2) Г як відповідник нашої Ґ. Тож у часи, коли іншомовні назви запозичувалися через російську мову, в українській закріплювалося написання, аналогічне російському (це видно на прикладі назви міста Гельсінкі у згаданій статті). Тому один і той самий «видихальний» звук [h] в одних випадках передавали через Х, як Холмс і Хемингуэй, а в інших – через Г, яка читається не «на видиху», а різко. Можливо, написання через Х не пасувало до слів herr, Hitler, тож, наприклад, у повному імені Hermann Wilhelm Göring російська літера Г позначала і Н, і G. Тому в останньому радянському Правописі 1990 року Хемінгуей писався у повній відповідності до російського варіанта, а у 2019 році вже відбулися зміни, які збережено і у Правописі-2026, – передавати англійську/німецьку Н як Г, бо звук [г] найближчий до оригінального звучання слова. І за бажанням у власних іменах можна передавати написання [g] як [ґ]. Тому – Гемінґвей, Гельсінкі, Гелловін та інші наведені шановним читачем імена. До речі, напевно, саме з цих причин українська літера Г передається латиницею саме як H, а Х – як KH, тому з написання прізвища Mahuchikh (а не Maguchikh) ви зрозумієте, що це – українська спортсменка.

Ще один, дуже незвичний коментар від читача: «Упрек Светлане. Если в статье Вы значитесь как автор перевода, то хотя бы читайте то, что переводит машина. Уже который раз украинское слово “онучи” машина переводит как “внучки”, а не портянки, как следует переводить». Якщо проаналізувати ситуацію, то чи правильно я зрозуміла, що машина при перекладі з української російською видає читачеві казна що, бо не знає українського слова «онучі»?

І насамкінець традиційна рубрика – про переклад одного російського слова двома або більше українськими. Спочатку пропоную два речення, де одне слово перекладається по-різному:

• «То есть в этот раз дронов над целью оказалось настолько много, что удары наносились уже вглубь технологической схемы завода».
• «Оказывается, очень долгое время он был потребителем услуг именно такого свойства».

І ще кілька речень, у яких правильний переклад замінено іншим можливим:

• «Перша з них буде ставитися до документів, отриманих через агентуру або коштами, розтин яких може привести до великих проблем».
• «Тобто свідоцтва під присягою – справа слизька».

Ось такі спостереження і роздуми за цей тиждень. Далі буде.