Другий пост був у автопарку, де стояла техніка, в тому числі «НЗ» і така, що мала гриф «цілком таємно». І третій пост був за межами військової частина – артилерійські склади. Власне кажучи, з під землі можна було побачити лише декілька воріт і все. Решта комплексу була під землею, отже вартовий охороняв лише невелику ділянку, де і були ці ворота, бо в інший спосіб дістатися в середину складу, було неможливо. Тому тут був лише один пост. Але мені довелося побувати в гарнізонних караулах і на власні очі бачив, як організована караульна служба вже там.
Ті склади, які мали велику площу, могли охороняти одночасно 4 і більше вартових і це мало назву «зміна», а сам пост був трьох змінним. Тобто, на добовий караул заступало троє солдат, на один пост. Відповідно, якщо таких пости 4, то вартових має бути 12, плюс 1 чи два «розводящіх», які виконують зміну вартових і начальник караулу. Розрахунок такий: один вартовий – на посту, другий і третій – знаходяться в караульному приміщенні, що має бути розташованим якомога ближче. Отже другий солдат – «бодрствующая зміна» і у рази чого, вся ця зміна вирушає на пост, який потребує підкріплення, а третій – спить, адже він має міняти того, хто зараз на посту.
Все це я викладаю для тих, у кого немає такого досвіду і для того, аби внести ясність в те, що отой склад в Енгельсі-2 просто не міг не мати караульної охорони. А з урахуванням того, що кожна ракета може коштувати декілька мільйонів доларів, скоріш за все, караул там посилений і добовий склад караулу може бути до взводу, тобто – до 30 осіб. Звідси питання: що сталося з тим караулом, якщо ми всі вже бачили кадри потужного вибуху? Відповідь проста: караулу нема.
Доречі, на тих арсеналах, що були висаджені в повітря раніше, караули, скоріш за все, були ще більшими і у них теж не було жодних шансів. Отже, коли там розповідатимуть про те, що там трохи щось горіло, але постраждалих нема, це – байки для бідних. Наскільки мені вдалося побачити звіти ворога, цієї теми ще ніхто не торкається, але можна цілком обгрунтовано припустити, що вони розкажуть щось на кшталт: «постраждалих нема».
Але це – не все. Звісно, що існують певні нормативні вимоги до вибухонебезпечних обʼєктів, як от такий склад, або склад паливно-мастильних матеріалів. На аеродромі вони, зазвичай, будуються осторонь від стоянки літаків, але вибух був настільки потужним, що вибухова хвиля буда просто шаленою і завдяки їй, частина боєприпасів і самі боєприпаси розлетілися на великі відстані. До того ж, частина з цих подарунків цілком могла вибухнути при падінні, вже далеко від епіцентру основного вибуху.
Звідси виникає логічне питання про те, як при цьому себе відчували стратегічні і важкі бомбардувальники, які дислокуються на цьому летовищі? Чи не долетіло щось і до них, адже для апаратів з тонкими, алюмінієвими фюзеляжами багато і не треба? Тим більше, що літаки Ту-95 мають по чотири-пʼять десятків років експлуатації і тому будь-які пошкодження, які обумовлені зовнішнім впливом, можуть виявитися фатальними і вони не підлягатимуть ремонту і відновленню. Також є питання і до зовнішнього обладнання авіабази, як от радари і решта, без чого вона просто не зможе працювати в штатному режимі.
А ще більш цікавим є питання про те, що там з розрахунком ЗПРК Панцирь, а може і не одним, який мав прикривати як летовище, так і цей склад. Адже кожен з цих активів, поодинці, вже має прикриватися чимось подібним, а коли воно все в одній локації, нема сумнівів у тому, що ППО стояло десь поруч. Знову ж так, можу припустити, що самого Панцира вже списали, а його розрахунок раптово приєднався до особового складу караулу.
(Далі буде)