Мордор, або Дно кролячої нірки (Частина 1)

Невеликий вступ

Події цієї ночі ще раз показали те, що неможливо не бачити — ми маємо справу з очищеним, від усього зайвого — злом. Зараз, читаючи новини про те, куди бив ворог, у переважній більшості випадків, виникне просте питання: «Навіщо»? Адже одна тільки ракета Х-101, залежно від модифікації, обходиться росіянам від 10 до 15 мільйонів доларів. Просто для довідки, транспортний вертоліт Мі-8Т / Мі-8МТ, у базовій комплектації, коштує $6–10 млн. Удосконалена з уже більш серйозною комплектацією модель Мі-8МТВ / Мі-17, коштує $12–15 млн. Ударно-штурмовий варіант, з максимальною комплектацією Мі-8АМТШ «Термінатор», коштує $15–17.5 млн. Тобто, кожна ракета подібного класу, це все одно що один вертоліт або ж 3-4 новітніх танки Т-90.

Простіше кажучи, лише вартість цих ракет у залпі, може сягати до пів мільярда доларів, не рахуючи «Калібри», «Кинджали», «Іскандери» та інше. І ось усе те, що летіло цієї ночі, практично не мало військових цілей. Таким чином, відповідаючи на головне питання, саме останні нальоти мають одну-єдину мету — порадувати царя на його день народження. Нічого більше. Вони всі знають, що йому приносить радість і готові її доставляти ось таким чином. І тут ще велике питання в тому, хто з них сильніше втратив розум, цар чи ті, хто приймає подібну гру і з задоволенням у неї грає? Торкнувшись цієї теми, кожен опиниться в ролі дослідника кролячої нори, в якій живе заздрість, ненависть і смерть. Далі — наше давнє дослідження цієї нори, яке актуальне й зараз.

***

Уперше опубліковано: 26.11.2017

Авторка перекладу: Світлана

ОРДА-МОСКОВІЯ

Усе треба починати з того моменту, як мокша, ерзя, весь, мурома та інші народи, що населяють центральні області нинішньої рф, стали якоюсь єдиною спільнотою, що згодом отримала назву «московія». Насправді тут не відбувалося тих процесів, які запустили київські князі, самостійно розсовуючи кордони своєї держави туди, куди було вигідно.

Насамперед Київ розширювався на родючі землі й торговельні шляхи. Логіка цього розширення була зрозумілою і навіть класичною. Ядро держави – Київ – поширював свої інтереси за свої наявні межі, щоб жити багатше і ставати сильнішим. Власне, таким чином усе й відбувалося впродовж кількох сотень років поспіль.

А московія стала якимось єдиним простором не тому, що умовний центр – москва – усвідомила свої економічні інтереси і почала рости туди, де кипіла торгівля, де були багаті врожаї або де все це було легко облаштувати ще на рівному місці. У єдину адміністративну систему цей регіон привела Орда, що прийшла сюди.

Причому навіть сама територія московії була екстремальною для Орди. Суворий клімат і відсутність чогось корисного робили ці землі не надто бажаним призом, а тому туди призначали гауляйтерів типу Саші Невського чи Діми «Донського», які вибивали з місцевої публіки належну данину, а якщо таку неможливо було отримати в монетарному або товарному вираженні, то в оплату йшли невільники. Саме для централізації отримання данини Орда об’єднала ці землі в єдиний улус.

Що характерно, московити з великим задоволенням ставали на службу хану і були досить відчутною частиною його війська. Починаючи від земель майбутньої московії і далі на захід, аж до крайніх точок, якими стали нині чеський Оломоуц та італійський Трієст, усі битви відбувалися за участю рекрутів із земель московії. Штурм і знищення Києва – в тому числі. Після досягнення крайньої західної точки своєї експансії Орда стала поступово відходити, а захоплені нею народи потихеньку почали скидати ординських намісників. Саме в цей момент московитські рекрути виступили в ролі карателів, які забивають бунтівників у хазяйське стійло. Ще не здобувши формальної самостійності, московія вже взяла на себе функції держиморди або внутрішньоєвропейського поліцая.

Подальший розпад Орди призвів до розширення впливу князівства, а згодом – і царства московського, на землі, що раніше належали Орді, при цьому сама московія залишалася васалом кримського хана, що став спадкоємцем Орди в цій частині світу. Тобто вона вперше продемонструвала експансію, переважно – на північ та схід.

Це зараз відомо, що на Волзі та в Західному Сибіру було відкрито родовища нафти й газу, а тоді всі ці землі були безплідними. Жодної цінності ні щодо торговельних шляхів, ні щодо сільського господарства, ні щодо природних ресурсів вони не становили взагалі. Мало того, в тих місцях, де немає природних ресурсів, і зараз робити нічого. І московія ще раз показала свою дивну особливість – потяг до захоплення непотрібних земель.

Так тривало до приходу у владу Петра 1. Зауважимо, що у Європі на той час вже в розпалі була епоха Відродження. Через генуезьких та венеціанських купців туди стали повертатися шматки історії, науки, мистецтва та інших знань, накопичені попередніми цивілізаціями, але практично табуйовані ортодоксальним християнством. Ті точки входу, де це сталося, – Італія та Іспанія, спалахнули новими технологіями, архітектурою та іншими речами, на які туристи всього світу невпинно їдуть дивитись і зараз.

А московія була в темряві та опускала в ту саму темряву всіх тих, чиї землі їй вдалося захопити. Європейські новації миттєво відкидалися, а їхні носії переслідувалися. Словом, московія затишно почувалася в ординській парадигмі і, не бажаючи змінюватися, намагалася навернути в ординське болото свої новополонені народи.

(Далі буде)